Перехід через Карпати

Розповідь про перехід через Карпати в рамках інженерно-екологічної експедиції. Експедиція мала на меті вишукування по трасі проектованого газопроводу Новопсков-Ужгород на ділянці Богородчани-Ужгород. Загальна довжина експедиційного маршруту - 230 кілометрів, з них понад 160 - гірською місцевістю. Тривалість експедиції - півтора місяця.

Поліський велопробіг

Полісся. Край нескінченних лісів, задумливих річок та дзеркальних плесів мальовничих озер, все ще непрохідних боліт та всюдисущого піску, загублених у лісах сел та дивовижно доброзичливих людей. Очарування тиші та спокою, прохолоди лісу захоплює та вертає до чогось далекого і разом з тим таким, що близько відчувається.
Шлях наш лежав на північ Житомирської області, далі, по Овруцькому кряжу або огинаючи його - до Дідового озера, після того - у Камінне село і, нарешті, через Олевськ та Новоград-Волинський додому. Як завжди, маршрут сильно коректувався по мірі руху ним. Запланована протяжність його була значно більша за ту, що ми подолали. А те, що не встигли, відклали до кращих часів.

Довбуш

Виступ Олекси Довбуша став найбільш яскравою сторінкою в історії боротьби західноукраїнських селян проти соціального і національного гноблення. Народ не забув свого заступника. Сотні легенд та міфів про Довбуша ще й сьогодні гуляють Карпатами.

Пархомівка. До мозаїк Реріха

Два роки офіційна церковна влада не давала дозволу на освячення церкви у селі Пархомівка (сучасний Володарський район Київської області). Великий храм на дві тисячі прихожан, у будівництві якого використано мармур, граніт, коване залізо, шифер, дерево, кераміка і навіть залізобетон (чи не вперше в Російській імперії) церква не хотіла прийняти у своє лоно. Дивно… Офіційне пояснення було таке: архітектурне вирішення храму не відповідає церковним канонам. Дійсно, подібних архітектурних вирішень у православ'ї не було.

Мукачевський замок "Паланок"

В південно-західній частині Мукачевого, в передмісті Паланок, стоїть одинокий пагорб - Замкова гора, увінчаний баштами колись могутнього і славного замку. Мукачівський замок розташований на скелі вулканічного походження висотою 68 метрів. Багато бачив він на своєму віці, по-різному складалася його доля протягом багатьох століть його існування. Ще в середньовіччі набув він слави неприступної фортеці про яку з повагою говорили в багатьох європейських державах. За володіння ним вели суперечку королі та князі, був він сховищем Угорської святої корони та жорстокою в'язницею... Зараз Мукачівський замок - одна з найвидатніших історико-культурних пам'яток України.

Ландшафтні перлини України

Про мальовничість теренів України не говорив, мабуть, лише сліпий. На доказ цих слів передусім пригадують привабливі краєвиди невеличких і доволі затишних Карпатських та Кримських гір, хоча родзинка неперевершеності суто українського краєвиду безумовно прихована на неозорих рівнинних просторах країни. Тут серед широких низовин, височин та кряжів головними діючими особами по створенню мальовничого пейзажу, від якого досить часто перехоплює подих, постають струмки, річечки, ріки - справжні ландшафтні перлини України.

Затишок зимових ярів

Яри, як незамінні елементи української природи, є унікальними пізнавально- туристичними об'єктами, але незрозуміло чому інтерес до них поки що незрівнянно менший, ніж до печер, міських каналізаційних шляхів і т.д. Даний матеріал висвітлює зимові мандрівки до Бондарського яру, що в межах Канівських дислокацій (Черкаська область) та до яру у Василькові (Київська область).

Колиби

У Карпатах здавна колибами називались тимчасові житла лісорубів та пастухів. Лісорубські колиби в процесі розвитку цивілізації зникли, а ось колиби пастухів існують і зараз. Розміщені вони переважно на полонинах або недалеко від них. Довгий час (до середини ХХ століття) колиби були основою карпатського господарства. Маржинка (худоба) виганялася для випасу на полонину, віддавалася у руки пастухам. Над пастухами головним був ватаг - саме він керував життям колиби. Вигін худоби на полонину був справжнім святом у селі. Таким само святом було і повернення отари. Більшість традицій збереглося і зараз - сотні років цивілізації слабо вплинули на карпатське тваринництво.