Пам'ятний знак на могилі оборонців доту №131 (дот Якуніна) в селі Кременище В доті № 555 Залишки моста у "Змієвому валу" Дренажний тунель у "Змієвому валу" Бронековпаки на командному пункті комбата Кипаренка (дот № 204)

Історія створення і загальна характеристика Київського укріпрайону

Київський укріпрайон (скорочено КиУР) будувався протягом 1929-1935 років. Першим комендантом КиУР був П.Є.Княгицький. КиУР охоплював Київ напівколом, спираючись флангами на р. Дніпро. Його перша смуга проходила на півночі і заході від сіл Бірки і Демидів уздовж правого берега р. Ірпінь (природного протитанкового рубежу) до села Білогородка, потім повертала на південний схід до сіл Тарасівка, Юрівка, Кременище, Мриги. На півдні частина дотів була вписана в залишки стародавнього "Змієвого валу".
КиУР ділився на 14 батальйонних районів з різною кількістю оборонних споруд. Загальна протяжність переднього краю Київського укріпрайону склала 85 кілометрів, глибина оборонної смуги - до 5 км. Всього було побудовано 217 довготривалих вогневих (огневых) точок (дотів). Вогневі точки об'єднувалися в опорні пункти по 6-15 дотів.
Головним чином, будувалися кулеметні доти на 1-4 амбразури. Для підсилення оборони, через 4-5 кулеметних доти, зводилися довготривалі артилерійські споруди - напівкапоніри на дві гармати, які будувалися для фланкування великих заплавних ділянок річок, або стаціонарні артилерійські позиції типу ТАУТ. Крім того, були побудовані командні пункти (на деяких встановлювалися 1-2 бронеколпаки з товщиною броні до 200мм), майданчики для встановлення кулеметів, укриття для людей і боєприпасів.
Найкрупнішою і найбільш складною в інженерному плані спорудою КиУР був підземний командний пункт (далі - КП) завглибшки 65 метрів, побудований у Святошино. Цікаво, що за деякими відомостями дослідників, німці за два з гаком роки окупації Києва КП так і не знайшли.
Доти будувалися із залізобетону. Товщина стін дотів сягала 150 см. Цікаво, що в роки будівництва КиУР вантажних машин було мало, і десятки тонн будівельного матеріалу (піску, щебеня, дерева і т.д.) підвозились до майбутніх дотів гужовим транспортом. Спочатку весь цей матеріал концентрувався на станції Жуляни, при якій розміщувався штаб по будівництву КиУР.
Довготривалі вогневі точки мали багатогранну або округлу форму. Конструкція дотів припускала наявність залежно від типу: казематів для озброєння, приміщень для гарнізону, складських приміщень, допоміжного устаткування (фільтровентиляційних установок, дизель-генераторів). Між дотами іноді прокладалися підземні галереї. Більшість дотів мали автономну систему водопостачання (артезіанські свердловини). Амбразури дотів закривалися броньованими заслінками.
Входи в доти, зазвичай, влаштовувалися в тильній стіні у вигляді П-подібного залізобетонного коридору ("сквозняку") з невеликою амбразурою для ручного кулемета і перегородкою, що захищала гарнізон від ударної хвилі. Були також запасні виходи (отвори, лази). Входи закривалися залізними гратами, у внутрішніх приміщеннях встановлювалися масивні, оббиті залізом двері.
Доти ретельно маскувалися під місцевість, житлові і господарські споруди, на деяких встановлювалися маскувальні сітки.
Озброювалися кулеметні доти переважно станковими кулеметами "Максим" (зразка 1910 року) на спеціальних поворотних рамах і ручними кулеметами "ДП" (зразка 1927 року). Артилерійські доти і польові артилерійські позиції були озброєні 76-міліметровими гарматами на капонірному лафеті (зразка 1902 року).
Гарнізони дотів (залежно від типу) складали 5-16 чоловік під командуванням лейтенантів.
Найбільше розповсюдження в КиУР мали одноповерхові 3-х амбразурні доти типу "М2", пристосовані для ведення фронтального вогню, які через невеликі розміри не мали житлового приміщення для гарнізону (гарнізон знаходився в доті тільки під час бою) і великого запасу боєприпасів. Також широке розповсюдження мали одноповерхові і двоповерхові доти типу "Б" (на нижньому поверсі розміщувалися приміщення для гарнізону, склади і допоміжне устаткування) з декількома бойовими казематами. Для ведення фланкуючого (бічного) вогню по супротивнику, що прорвався, будувалися 1-2 кулеметні доти, за своєю конструкцією - капоніри і напівкапоніри.
За індивідуальними проектами було побудовано 4 доти типу "Міна", які становили групу казематів, сполучених між собою підземними галереями (наприклад, дот №205 "лейтенанта Вєтрова" мав 5 кулеметних казематів, які були вписані в пагорб і з'єднувалися між собою складною системою підземних ходів).