Залишки доту № 478 Дот № 481 Дот № 483 Дот № 484

Подорожі по дотах КиУР

Північна частина КиУР (доти 161 окремого кулеметного батальйону)
Маршрут: Гостомель - Горенка - Мощун

По дотах, які раніше прикривали Варшавську дорогу в районі Гостомельського моста через р. Ірпінь, а також ділянку між селами Горенка і Мощун, я вирішив зробити маршрут на велосипеді. Пересувний засіб дозволив за один день охопити територію, яку навряд чи можна пройти за той же час в пішому порядку. Разом з тим, були труднощі з пересуванням по лісу, який "радував" густим підростом дерев і кущів (велосипед в основному доводилося носити на руках).
Перший зруйнований кулеметний дот (№ 478) можна побачити приблизно в 400 метрах південніше Гостомеля біля Варшавської траси. У наш час дот використовується придорожньою шашличною у якості ями для сміття.
У 400 м на південь від моста через р. Ірпінь, на пагорбі, що підноситься над дорогою і селом, знаходиться великий (тип Б) чотирьохамбразурний двоповерховий командно-спостережний дот. У тильній частині доту є дві амбразури для прикриття входу в споруду. На другому поверсі, де розміщувалися кімната для відпочинку гарнізону і допоміжне устаткування, ще можна побачити трубу артезіанської свердловини. У казематі на підлозі лежать бронедвері. В цілому, дот у гарному стані зберігся до наших днів. У теплу пору року він виглядає дуже вражаюче, хоч і заростає чагарниками і високою травою. На жаль, сьогодні довготривала споруда засипана різного роду сміттям і битим склом, стіни вкриває шар сажі від "піонерських вогнищ". Кожного, хто ризикне досліджувати внутрішнє приміщення доту, можуть чекати не завжди приємні несподіванки.
На північний захід від вищеописаного доту, прямо між будинками сільської вулиці, розташований трьохамбразурний дот (№ 483), який безпосередньо прикривав мостовий перехід через річку. Господарі довколишніх садиб відокремили частину довготривалої споруди огорожею. Крім того, вхід повністю закладений цегляною кладкою так, що побувати усередині доту немає ніякої можливості. Південна, від річки, частина доту має сліди обстрілів. Цікаво, що на даху доту збереглася запірна кришка (деталь, що рідко зустрічається), яка, скоріше за все, закривала вентиляційну трубу.
Напівзруйнований трьохамбразурний дот № 484 є, на мою думку, одним з найбільш фотогенічних. Він розташований приблизно в 700 метрах на південь від околиці с. Горенка, неподалік від однойменної каналізованої річечки та озера, що, здається, утворився на місці піщаного кар'єру. Товщина стінок досягає 1,5 метри. Руїни тильної частини доту чимось мені нагадують стародавні культові споруди індіанців майя з півострову Юкатан.
Наступну довготривалу вогняну точку (№ 501) я довго шукав на північно-західній околиці села Горенка. Знайшов її випадково між двома садибами, проїжджаючи мимо на велосипеді. Оскільки дот знаходиться за огорожею приватної власності, побачити його зблизька мені не вдалося. Здалеку видно, що це, швидше за все, трьохамбразурний кулеметний дот. На даху доту можна розгледіти вентиляційну (із запірною кришкою) та антенну труби, а також залізні кільця для кріплення маскувальної сітки.
Решта з відвіданих мною дотів знаходилися в лісі між селами Горенка і Мощун. Перший, трьохамбразурний, дот (№ 502) знаходиться у практично непролазних нетрях. Дот повністю заріс мохами і має екзотичний, можна сказати навіть таємничий вигляд. На тильній стіні час ще не стер нерозшифроване скорочення "МЮД" і римську цифру "ХVІІ". Вхід у дот колись був повністю засипаний піском, а амбразури замуровані (з якою метою не зрозуміло). Невеликий лаз ("нора") був відкопаний, судячи з усього, не так давно. Усередині доту добре збереглися броньовані двері з ручкою та труба артезіанської свердловини. Із стелі звисають сталактити. На даху, як і в 501 доті, залишилися залізні кільця і вентиляційна труба.
Несподівано, якраз в той момент, коли я намагався разом з фотоапаратом по-пластунськи пролізти у вузький отвір, що замінює вхід, до доту вийшли грибники. Глава родини став розповідати синові про дот, і, немов "підбадьорюючи" мене, пояснив, що в дот лазити не варто, адже там можуть бути змії.
Трохи вище, на пагорбі, метрах в двохстах у північно-західному напрямі від доту "МЮД", стоїть трьохамбразурний кулеметний дот (№ 503), який, мабуть, прикривав фланги і тил вищеописаної довготривалої споруди. Дві амбразури і вхід у дот забетоновано. Потрапити всередину доту можна через невеликий трикутний лаз. У споруді збереглися залізні грати, якими закривався вхід. На даху, окрім труб різного призначення, можна побачити отвір, через який, швидше за все, проводилося буріння артезіанської свердловини. У бойовому казематі вражають бетонні "столи", на яких кріпилися кулеметні станки.
Наступний командно-спостережний дот третьої роти 161-го окремого кулеметного батальйону (№ 504) я шукав двічі - навесні і восени. Безуспішно. Сподіваюся, що взимку мені все-таки пощастить його знайти і сфотографувати.
Останній в маршруті - напівзруйнований трьохамбразурний кулеметний дот, був знайдений в лісі, недалеко від південної околиці села Мощун. Запам'ятався він великою кількістю натічних форм на стелі каземату і розкуроченими амбразурами із залізними оголеними балками.