Дот № 127 Дот № 201 Дот № 581 Дот № 205 ("Мала фортеця") Схема розташування споруд доту №205

Доля довготривалих вогневих точок в наші дні і перспективи в майбутньому

Ті доти, які не були зруйновані відступаючими частинами Червоної армії і наступаючими фашистами, а також бурхливою господарською діяльністю післявоєнного періоду, можна побачити і сьогодні. Чомусь згадується безкрайнє "Київське море", що затопило село Бірки з частиною довготривалих вогневих точок однойменного опорного пункту, а також дачна (котеджна) забудова територій під Києвом, що зробила неможливим доступ до деяких дотів. Хтось скаже: "А кому вони потрібні, що в них цінного, стоять собі бетонні розвалини, роби з ними, що хочеш". Само собою, так у наш час і виходить: замість того, щоб охороняти "безмовні пам'ятники" нашої героїчної історії і виховувати на прикладі солдатів і командирів, що билися в дотах і біля них, своїх нащадків, наш сучасник завалює довготривалі вогневі точки всіляким будівельним і побутовим сміттям, піском, битим склом і використаними шприцами, розводить в них вогнища і займається настінним розписом, розкрадає внутрішнє оснащення і розкопує території у пошуках "скарбів" Великої Вітчизняної війни (далі - ВВВ). Декілька дотів "плином часу" закинуло в межі сільських дворів. Деякі з них являють собою якби продовження огорожі, що розмежовує присадибні ділянки, і зовсім вже "повезло" довготривалим вогняним спорудам, біля стін яких були зведені "капітальні" будівлі під кодовою назвою "туалет" або обладнана вигрібна яма.
Титанічні зусилля дослідників історії ВВВ із створення меморіального комплексу просто неба "Пояс бойової слави міста-героя Києва" сьогодні не підтримуються владою. Хоча, в різні роки в районі Житомирського шосе і села Мриги ентузіастами-дослідниками були облаштовані перші ділянки "Поясу слави (розчищені деякі доти, встановлені таблички і пам'ятні знаки, виконані інші роботи). Смію сподіватися, що коли-небудь доти поставлять на державний облік і охоронятимуть як історичні пам'ятники, також, у свою чергу, виділятимуться (не тільки до "круглих" дат) гроші на відновлення і підтримку в належному стані пам'ятних табличок і місць поховань загиблих захисників Києва. Прикладом для наслідування може бути передовий досвід відновлення пам'ятників військової фортифікації наших північних сусідів - білорусів, які в 2005 році створили на місці ділянки Мінського укріпрайону історико-культурний комплекс "Линия Сталина".
Поза сумнівом, доти навіть в сучасному стані є цікавими туристичними об'єктами. І вони, окрім дослідників з пошукових загонів і місцевого населення, стали відвідуватися туристами, що скористалися турами "вихідного дня" деяких туристичних фірм. Можете повірити мені на слово, доти і шукати цікаво, і знаходяться вони часто у мальовничих місцях (у лісі, на березі річки або ставка) з прекрасним краєвидом. У вцілілих дотах ще можна побачити різні деталі внутрішнього оснащення (вхідні грати, масивні, оббиті залізом двері, артезіанські свердловини, заслінки і т.д.). Отже, всі охочі ознайомитися з об'єктами часів ВВВ "на доти"!

При створенні маперіалу використано наступні джерела:

Ясєв Г.Є. Вартові героїзму і звитяги: Київський укріпрайон (УР-1)/Р.Г.Вишневський (заг.ред); Книга пам'яті України - місто-герой Київ, Київський міський історико-патріотичний клуб "Пошук". - К.: Пошуково-видавниче агенство "Книга пам'яті України", 2001.

"Оборона столиці України міста Києва від гітлерівських військ і її значення та вплив на бойові дії на радянсько-німецькому фронті у 1941 році / Ясєв Г.Є. "Героїчна оборона міста Києва 11 липня - 19 вересня 1941 року".

Павлик В.С. Киевский укрепрайон: Документы, факты, свидетельства. - К.: Поисково-издательское агенство "Книга памяти Украины - город-герой Киев", 2005.

История Киева. Том 3 / Н.И.Супруненко (отв.ред.). - К.: "Наукова думка", 1985.

Моргун Ф.Т. Безсмертна душа України: Задовго до салютів: Правда про генерала Кирпоноса. Полтава: "Полтавський літератор", 1995

http://1000years.uazone.net/

http://liniastalina.narod.ru/