Башта та бастіон Верхнього замку збудовані ще за часів князя Корятовича у XIV столітті. Двір Верхнього замку. Західна галерея другого поверху Верхнього замку. Легендарна замкова криниця. Її глибина 85 метрів. Пам'ятник князю Федору Корятовичу стоїть у дворі Верхнього замку - його колишньої резиденції. Верхній замок. Паланок стоїть на горі висотою 68 метрів. Схема розташування Мукачівського замку. 1. Нижній замок. 2. Середній замок 3. Верхній замок.

У дворі Верхнього замку стоїть криниця. Її глибина 85 метрів, діаметр верхньої частини 2,5 метра. Звели криницю саме за часів Корятовича. У випадку тривалих облог вона мала забезпечувати оборонців питною водою. У стінах криниці до глибини 71 метр було видовбано сходи. На глибині 83 метри розміщувались два резервуари для зберігання води. Кажуть, що раніше існував підземний хід, який сполучував замок із містом і починався саме у криниці. Про спорудження замкової криниці існує немало легенд. За однією з них криницю довбали декілька років, але води дістатись не могли. Тоді князь пообіцяв щедру винагороду тому хто продовбе криницю до води. І води дістались - знайшовся умілець, який продовбав криницю. Звичайно, це був чорт... Воду з криниці набирали до 1897 року.
Федір Корятович, значно зміцнивши фортифікаційну систему замку, поповнив і його військовий арсенал - на стінах та баштах встановили 164 гармати. За князя Корятовича замок займав лише верхню терасу Замкової гори. Саму гору було обнесено водяним ровом та дубовим частоколом - паланком. Тоді замок і отримав свою сучасну назву.
Після смерті Федора Корятовича у 1414 році Мукачівський замок перейшов у володіння його вдові - княгині Ользі, а після її смерті у 1418 році володарем замку став регент (тимчасовий правитель) Угорського королівства Янош Гуняді.
Довгий час Паланок був майоратним замком угорської корони. Але період могутності Угорського королівства закінчився в 1526 році, після того як королівське військо було вщент розбите турками у битві під Могачем, а південні регіони країни перейшли у владу Османської імперії. Почався період боротьби за сфери впливу в Угорщині між Австрійською династією Габсбургів та трансільванськими князями. Власники Паланку почали змінюватись дуже часто.
В середині XVI століття Мукачівський замок захопили австрійці. Під час облоги його було сильно пошкоджено. Згодом, після поразки австрійської армії під Хустом, Паланок знову став угорським. У 1570 році король Максиміліан ІІ віддав його, разом з усією Мукачівською домінією родині Гашпара Магочі. Ця родина володіла замком до 1595 року. У 1595 році, за домовленістю між королем Рудольфом та трансільванським князем Жигмондом Баторі, Паланок перейшов у власність Трансільванського князівства. Його новим володарем став воєвода Жигмонд Ракоці.
В XVI-XVII століттях продовжилась забудова Замкової гори. На терасі, нижче Верхнього замку, збудували "Нижній" і "Передній" замки. "Передній замок" представляв собою укріплення воріт - "барбакан". Згодом ці два замки утворили Середній замок.
У 1625 році власником Мукачівського замку став трансільванський князь Габор Бетлен, але вже через чотири роки замком знову заволоділа родина Ракоці. Дьордь І Ракоці перетворив замок у столицю свого князівства. Після смерті Дьордя І у 1648 році його дружина Жужанна Лоранфті продовжила реконструкцію замкових будівель. Саме вона спорудила Середній та Нижній замки.
До 1660 року Мукачівським замком правив Дьордь ІІ Ракоці. Після смерті Дьордя ІІ у фортеці оселилась його вдова Софія Баторі з сином Ференцем І Ракоці. Софія, фанатична католичка, мала прогабсбурську орієнтацію, а її син, протестант - антигабсбурську. У 1670-71 роках Ференц І приймав участь в змові проти австрійців, який зазнав невдачі. Після невдалої змови Ференц І Ракоці відійшов від політики й невдовзі помер. У замку залишилась його вдова, дочка хорватського правителя, Ілона Зрині та двоє дітей - син Ференц (майбутній керівник угорського визвольного повстання) та дочка Юліана. Саме до Ілони Зрині перейшов Паланок після смерті Софії Баторі, і саме з нею пов'язана одна з найбільш яскравих сторінок історії замку.
Після смерті Ференца І Ракоці Ілона Зрині вдруге вийшла заміж. Її новий чоловік, відомий угорський політик Імре Текелі, був прибічником Туреччини. Через його зносини з турецьким султаном та політичні інтриги у 1685 році австрійські війська, що вели в той час запеклу війну з турками, взяли Паланок в облогу. Імре Текелі в той час був у Туреччині, тому оборону замку очолила Ілона Зрині. Перші сім місяців правителька успішно відбивала штурми австрійців. У квітні 1686 року австрійці зняли облогу, але на початку 1687-го почали її знову. 27 місяців тривала героїчна оборона Мукачівського замку. На початок 1688 року він був єдиним нескореним австрійцями пунктом Трансільванського князівства. Після безлічі марних спроб взяти замок австрійці пішли на обман - вони сфабрикували листа, ніби-то від Імре Текелі до захисників Паланку. Брехливе послання закликало захисників припинити оборону. Піддавшись обману, 15 січня 1688 року Ілона Зрині підписала акт про капітуляцію.
З 1688 року замок відійшов під владу австрійців. За наказом імператора Леопольда І було виконано реконструкцію замку, завдяки якій він набув сучасного вигляду. Замок відбудували у відповідності до фортифікаційних вимог того часу. Було знесено високі вежі і старий донжон, систему оборони перенесли від стін на вершині Замкової гори до її підніжжя. Замок набув вигляду низької фортеці з виступаючими бастіонами і кількома лініями польових укріплень під горою.
Не встигла закінчитись реконструкція, як Паланок потрапив у вир національно-визвольного угорського повстання (в якому активну участь брали русини-українці) і знову змінив власника. Ним став керівник повстання Ференц ІІ Ракоці. Перша спроба захоплення Мукачевого та замку (в 1703 році) була невдалою. Тоді австрійський гарнізон, при підтримці військових частин генерала Монтекуколлі, відбив напад повстанців та витіснив їх з міста. Але в листопаді 1703 року повстанці вдруге оточили Паланок. Супротив австрійського гарнізону було подолано 16 лютого 1704 року. Новий власник замку знову реконструював та укріпив його.
У 1705 році Мукачівський замок став повноцінною столицею Трансільванії - сюди було переведено монетний двір.
Вісім років тривала боротьба угорських повстанців (куруців) проти австрійського поневолення, і весь цей час Паланок був їхнім центром. Але повстання потихеньку затухало. Австрійці захоплювали все нові території. На початку 1711 року Паланок залишався єдиним опорним пунктом армії повстанців. 24 червня 1711 оборонці замку капітулювали. На два століття Мукачівський замок став власністю австрійської корони.
У 90 роках XVIII століття Паланок було перетворено на в'язницю. Він став однією з найбільш суворих політичних в'язниць Австро-Угорщини. Вже будучи в'язницею, замок пережив велику пожежу, під час якої повністю згоріли всі дерев'яні будівлі замку. У 1848 році Паланок з політичної в'язниці перетворили на звичайну, а звичайну ліквідували у 1896.
Зараз Паланок - це відреставрована середньовічна фортеця. В ньому функціонують: історичний музей, картинна галерея з виставкою сучасних живописців, художній салон, виставка "Дерев'яні церкви Закарпаття" тощо. Є у замку затишні кав'ярні, які привітно зустрічають відвідувачів - українських та іноземних туристів.