Печера "Кристалічна"

Можна прожити все життя в Україні й так не дізнатися, що приховує від нас українська земля у своїх надрах ось уже мільйони років. Як виявилося, Тернопільська область славитися не тільки своєю багатою історичною спадщиною, гарною природою й непідробленою привітністю місцевого населення, але й одним з найбільших (а можливо ш найбільшим) у світі районом карстових печер: довжина печер у цьому районі досягає позначки в 250 кілометрів.

Печера "Кристалічна" - на даний момент одна з небагатьох відкритих печер для туристичних вилазок - знаходиться в селі Кривче Борщівського району Тернопільської області. Вхід у печеру розташований на крутому схилі долини. До речі, якщо піднятися трохи вище від входу, то відкривається прекрасний краєвид на тернопільський ландшафт. Печера являє собою вимиту підземними водами 20 млн. років тому розгалужену гіпсову систему ходів загальною довжиною 23 км, з них екскурсійний маршрут становить близько 2500 метрів. Стіни печерних галерей вкриті білосніжними або пофарбованими у різноманітні кольори кристалами гіпсу, що у свою чергу й послужило назві печери - "Кристалічна". Середньорічна температура в печері 12 градусів, а вологість 95%. Особливість печери полягає в тому, що в ній спостерігається підвищена іонізація повітря й практично повна відсутність бактерій. З цієї причини новорічну ялинку в печері змінюють лише один раз на десять років.

Перші дослідження печери розпочали поляки в 1721р., перше згадування було в книзі Ржачинського П.Г. "Натуральна історія королівства Польського". В 1745 році Ржачинський у своїй новій роботі "Актуальна історія натуральна королівства Польського" пише знову про печеру в селі Кривче: "із тісним входом, так заплутаної, що в ній можна заблудитися". В 1783 році про печеру в селі Кривче пише Х. Ладовський у книзі "Історія натуральна королівства Польського". В 1878 році вийшла книга Грушецького "Про печери від Карпат до Балтики", що є фактично першим кадастром, який включає печери Поділля, у тому числі й "Кристалічну".

В 1908 році печеру в другий раз "відкрили" інженер К.Гутковский і М.Орлович. Вони описали її вхід та кілька великих залів.

В 1928-1930 роках проводяться археологічні дослідження ближньої частини печери "Кристалічної" під керівництвом професора археології Львівського університету Леона Козловського. Наступним фахівцем, що продовжив вивчення печери, став варшавський археолог Людвіг Савицький, що разом з археологічними пошуками зайнявся геологічними дослідженнями й проблемою обладнання печери для відвідування туристами.

З 1931 року детальне дослідження печери здійснює за дорученням Львівського комітету Державного комітету охорони природи і Центрального правління Подільського туристсько-краєзнавчого товариства в Тернополі інженер Віктор Пусть. В 1933 році він у книзі "Путівник по печері в Кривче" дає опис і карту дослідженої частини печери. Печера знаходилася на землях, що належали сімейству Мельзерув, які подарували Польському туристсько-краєзнавчому товариству (ПТТК) вхідну ділянку території печери. Члени ПТТК прокопали вхідний коридор у печері. Вона стала однією з найбільш відомих печер у довоєнній Польщі.

Під час ІІ світової війни вхід у печеру був підірваний. В 1961 році вдалося розкопати печеру спільними зусиллями учасників комплексної карстової експедиції УРСР і студентів Тернопільського медінституту.

1962 року К.А.Татарінов, И.В.Морісова і P.М.Бачинський знайшли й описали палеозоологічні поховання в печері "Кристалічна". В 1962 році почали топографічну зйомку печери. За даними 1963 року загальна довжина ходів печери досягала 18,8 км, тобто на той час це була найбільш довга у світі печера в гіпсах. З 1968 року обласна секція спелеотуризму розпочала проводити екскурсію по печері, був обладнаний вхід у печеру, і з цього моменту доступ у печеру став можливий тільки із провідником.

1965 року Тернопільський облвиконком прийняв рішення про охорону печер області й оголосив печеру "Кристалічну" заповідною зоною.

У березні 1976 року була проведена експедиція Тернопільського клубу "Поділля". Ціль експедиції - перезнімання печери й подальші дослідження для коректування нового екскурсійного маршруту. Результати експедиції: знято близько 7 км і розвідано 200 нових ходів. В 80-х роках дослідження київських і борщівських спелеологів довели довжину печери до 23 км.

У наш час також у печері проходять екскурсії. Маршрут обладнаний і повністю електрифікований, екскурсії проводять досвідчені екскурсоводи по мірі набору груп бажаючих. Зазвичай потрібно якийсь час почекати перед входом у печеру, але не через відсутність бажаючих, а через постійний наплив людей з усієї України й не тільки.

Протягом усього маршруту вас чекають надзвичайні історії про звисаючі усюди кристали, багато з яких мають свою назву. Наприклад, можна побачити буйвола, змію, людську руку й багато чого іншого. Ледве не всю флору з фауною можна знайти в печері. І вже за гарною традицією є місце, де можна загадати бажання, камінь із бантиком, не промахнетеся. А ще є камінь-анальгін, достатньо прикласти до нього голову й усякий головний біль проходить. Взагалі багато всього цікавого, нудьгувати під час екскурсії точно не будете.

І на кінець, будьте обережні при переміщенні печерою, не розбудіть кажанів, які прекрасно себе почувають в екосистемі карстових печер і туристів, які щоденно минають їх.