| |
|
|
| Тераса
Сіверського Донця |
 |
| В
піщаному кар'єрі |
 |
| Борт
надзаплавної тераси |
 |
| "Завтрак
туриста" |
 |
| Луганський
музей військової авіатехніки |
 |
| Монумент
на території меморіального комплексу "Гостра Могила" |
 |
| Пам'ятник
князю Ігорю - герою "Слова о полку..." |
 |
| Сіверський
Донець біля Станично-Луганського |
 |
| Ще
один туристичний атрибут |
| |
|
Від
редакції
Заміські
прогулянки пішки нині не в моді. Не той ритм життя. У робочі дні немає
часу, а у вільні - не солідно. Хіба що по горах. Автомобіль, яхта, велосипед
(який зараз наполегливо іменується байком), ролики, гірські лижі, каяк,
дельтаплан, повітряна куля, парашут - це так. І динамічно, і розповісти
потім несоромно. Не любите швидкість - деріться по прямовисній стіні
або пірнайте з аквалангом. Загалом, на ходіння пішки час витрачають
хіба що пішоходи на вулицях і туристи в горах.
Проте, піші прогулянки найбільш природні. Так, подорожуючи на автомобілі
або велосипеді можна охопити більшу територію і побачити більше визначних
пам'яток. Зате при пішому пересуванні помічається багато що з того цікавого
і незвичайного, що не впадає в очі або віддалене від доріг.
Так, майже нічого екстремального і такого, що захоплює дух (особливо
якщо прогулянка одноденна й порівняно обжитою територією). Зате є
можливість звернути увагу на природу (або не тільки на природу, а
взагалі на навколишнє оточення) і розчинитися в ній, відчути себе
для неї своїм, а не боротися з нею і не використовувати її як полігон
для забав.
Гадається, різноманітність у відпочинку час від часу варто шукати
не тільки у швидкості або зміні способу отримання адреналіну, а
у варіюванні стану душі взагалі.
У даній статті представлені матеріали про три класичні одноденні
заміські прогулянки по Луганщині (Станичний-луганський район),
що відбулися весною 2007 року. Відпочинок з пересуванням практично
усліпу за принципом "світ за очі".
У цій статті представлені матеріали про три класичні одноденні
заміські прогулянки по Луганщині (Станично-Луганський район),
що відбулися навесні 2007 року. Відпочинок з пересуванням
практично усліпу за принципом "світ за очі".
Маршрут с. Малинове - заповідник "Придінцівська
заплава" з/д станція Огородний. 4.3.2007 р.
4
березня 2007 р. на автобусі ми виїхали з м. Луганськ.
Прибули в смт. Кондрашівка Нова, там з'єдналися із ще
одним учасником, доїхали в с. Малинове й вийшли в похід
в 8:30.
Йшли сосновою посадкою, подекуди траплявся березняк.
Тиша, легкий туман, температура біля +5 градусів. Заглибилися
в посадку, вийшли на лісову дорогу. Місця мальовничі,
тому фотографували часто.
Підійшли до піщаного кар'єру. Велика його частина
вже вироблена і засаджена рядами молодих хвойних.
Протяжність кар'єру - кілометра три. У іншій його
частини - екскаватори, з/д шляхи. Стоять вагони. Теж
досить фотогенічно. Пейзаж чимось нагадує фільм "Кін-дза-дза".
Єдине, чого не варто робити - це підходити близько
до техніки, оскільки вона охороняється. Можуть виникнути
проблеми з охороною. Але поки ми йшли, нікого не бачили.
Здолали піщану кручу, перетнули з/д шляхи, орієнтуючись
за компасом, попрямували на захід у бік р. Сіверський
Донець. Знову йшли по сосновому лісу: така неходжена
красива посадка, тиша і луна, здорово!
Вийшли на дорогу і повернули на північ. Ліворуч
від нас розкинулося болото, по правий бік - все
той же сосновий ліс.
Хвилин через двадцять ходи побачили знак "Заповідник.
Придінцівська заплава" і звернули у ліс.
Дорога вивела нас до річки, прямо до острова
(його було видно на карті). Острів порівняно
великий, там планується якось у червні заночувати
з наметом. Навколо краса: ліс, долина, річка.
Все дуже мальовниче.
Довідка:
Прідінцівська заплава (або Станичний-луганське)
- одне з двох відділень Луганського природного
заповідника. Площа "Прідінцівської заплави"
- 498 га. Розташовується на лівому березі
р. Сіверський Донець поряд із хутором Піщане
(30 км. на північ від Луганська). Основне
природоохоронне завдання - охорона природних
комплексів заплави Сіверського Дінця. Характерні
ландшафти - листяні ліси (в основному, сезонно
затоплювані), лучні екосистеми, стариці та
старичні озера (посилання на Луганський заповідник).
(прим. ред.).
Метрів через триста вирішили зробити привал,
приготували у фользі картоплю із салом,
відкрили маслини, підсмажили сардельки.
На наступний раз вирішили брати з собою
тріски для розтоплення, а то в лісі все
сире, дим заважає насолоджуватися обідом.
Їжа на природі - найсмачніша, це однозначно.
Далі в 12:04 вийшли на північ й уздовж
крутого берега Дінця йшли до с. Піщане.
По дорозі був дивний ліс, порослий мохами
та лишайниками, все яскраво-сіро-жовте,
дуже красиво. У воді лежить безліч товстенних
дерев, спиляних бобрами.
Поряд із с. Піщане дуже живописний вигляд
на річку, непоганий пляж.
За весь час походу не зустріли жодної
людини, тільки бачили рибаків на іншому
березі.
На цьому, власне, туристичний маршрут
закінчується і починається грязь,
потім, коли вишли на з/д полотно
- мільйон шпал, по яких дуже незручно
йти (а іншої дороги немає), і з/д
станція Огородний.
Перед нашою щасливою появою в
смт Огородний, мене поплутав лісовик.
На одному з мостів мені здалося,
що ми повертаємося назад. І так
я йшов, упевнений, що ми йдемо
не тією дорогою ще кілометра два
до переїзду.
В принципі, дорога легка. Є
що дивитися і фотографувати.
Relax гарантований, причому
це відбувалося на початку березня!
Прилади і матеріали (1 чіл):
- провіант - 10 грн.
- маршрутка (№ 271) з
м. Луганська в с. Малинове
- 3 грн.
- маршрутка з смт. Огородний
в м. Луганськ - 4 грн.
Маршрут:
кв. Комарова (Луганськ)
- ЛВВАУШ - Гостра
Могила - Мис ДК (Луганськ). 11.3.2007 р.
11
березня 2007
р. пішки в 9:55
ми вийшли від
супермаркету
"Лелека"
в районі кв.
Комарова в м.
Луганську. Минувши
посадку, попрямували
на захід мимо
дачних кооперативів.
На підході до
ЛВВАУШ, повернули
на південь.
По дорозі зустрілася
невелика соснова
посадка.
Довідка: ЛВВАУШ
- Луганське
Вище військове
авіаційне
училище штурманів.
Поряд із
злітною
смугою побачили
авіамоделістів,
спостерігали,
як два "літаки"
кружлялися
один навколо
одного -
просто захоплює
дух!
Після
перегляду
вистави
йшли повз
музей
літаків.
Говорять,
що це
незвичайне
місце
тримається
виключно
на ентузіазмі
декількох
чоловік,
які стежать
за експонатами,
охороняють,
прибирають
і ін.
Взагалі,
на мою
думку,
міським
властям
такому
музею
слід було
б приділити
більшу
увагу,
розвивати
тут інфраструктуру,
привертати
інвесторів,
тим самим
поповнюючи
міську
казну.
Поки що
все тільки
руйнується.
Перетнули
містечко
ЛВВАУШ,
пройшли
через
чагарники
і вийшли
до алеї,
що веде
до пам'ятника
Гостра
Могила.
Діставшись
монумента,
зробили
привал.
Довідка:
Луганський
музей
літаків,
заснований
на
базі
училища
штурманів,
-
один
з
трьох
українських
музеїв
авіатехніки.
Тут
зібрані
майже
всі
моделі
бойових
літаків
Військово-повітряних
сил
України.
Велика
частина
привезених
експонатів
транспортувалася
в
розібраному
стані
(у
вигляді
частин,
що
розрізають
автогеном),
після
чого
їх
знову
відновлювали
на
місці.
Деякі
моделі
були
доставлені
своїм
ходом.
(прим.
ред.)
Довідка:
Гостра
Могила
-
меморіальний
комплекс.
Присвячений
двом
героїчним
сторінкам
міста:
обороні
Луганська
1919
року
від
військ
Денікіна
і
звільненню
міста
від
німецько-фашистських
окупантів.
За
перший
подвиг
в
радянські
часи
Луганськ
був
нагороджений
орденом.
Обеліск
на
честь
героїчної
оборони
Луганська
в
1919
р.
вперше
був
встановлений
в
1936
р.
Під
час
Великої
Вітчизняної
він
був
зруйнований.
У
1946
р.
його
відновили
(за
проектом
Мухіна,
Федченко
і
Агібалова).
Ще
раніше,
в
1945
г,
у
підніжжя
кургану,
за
проектом
діяча
мистецтв
Федченко,
а
також
скульпторів
Буніна
і
Смішного,
був
встановлений
монумент
у
вигляді
піраміди,
на
верхівці
якої
бронзовий
орел
тримає
прапор.
На
честь
20-річчя
перемоги
у
Великій
Вітчизняній
війні
тут
же
встановили
скульптуру
"Прапор
не
вмирає"
(автори
-
Федченко,
Бунін,
Смішний).
Навколо
комплексу
розбитий
парк
площею
10
га.
На
сьогоднішній
день
меморіальний
комплекс
Гостра
Могила
знаходиться
в
незадовільному
стані:
зруйновані
металеві
огорожі,
розбиті
"чаші
тужи",
викрадені
металеві
частини
пам'ятників.
(прим.
ред.)
Далі
наш
маршрут
лежав
через
гуртожитки
Луганського
медичного
університету.
Бачили
знак
"Пам'ятка
природи"
біля
купи
сміття
та
якоїсь
іржавої
цистерни.
Було
в
черговий
раз
за
день
соромно
за
рідне
місто.
Перетнули
дорогу,
що
веде
у
бік
аеропорту,
заглибилися
у
квартал,
вийшли
на
дорогу
до
будинку
відпочинку.
Даний
пансіонат,
здається,
підвідомчий
обласній
владі,
і
там
все
чистенько,
акуратненько.
Навіть
дворняжки
там
угодовані
та
задоволені
життям.
А
ось
посадка
поряд
схожа
на
більшість
луганських
посадок
-
таке
собі
довге
звалище
харчового
сміття
та
порожніх
горілчаних
пляшок.
Вийшли
до
ярів,
перетнули
один
з
них.
Знайшли
футбольний
м'яч,
далі
через
посадку,
граючи
у
футбол,
дошли
до
мису
ДК.
У
ці
дні
якраз
на
схилах
ярів
спалили
стару
траву,
і
пробивалися
молоді
зелені
паростки.
На
мисі
ДК
зупинилися,
розпалили
вогнище,
відпочивали
Дорога
нескладна,
але
цікаві
місць
не
дуже
багато,
краще
включити
елементи
маршруту
в
інші
походи
по
Луганську
або
з
міста
(Луганський
музей
військової
авіатехніки
входить
в
багато
туристичних
маршрутів
по
Луганську,
що
пропонується
турфірмами
-
прим.
ред.).
У
тепліший
час,
гадаю,
все
більш
живописне.
Маршрут
пам.
Князю
Игорю
-
оз.
Богунне,
Станиця
Луганська.
14.4.2007
г.
14
квітня
2007
р.
на
автобусі
ми
виїхали
з
м.
Луганськ
і
за
15
хвилин
дісталися
пам'ятника
князеві
Ігорю,
що
підіймається
над
р.
Сіверський
Донець.
У
8:05
почали
спуск
по
дорозі
до
річки.
Довідка:
Пам'ятник
князеві
Ігорю
був
офіційно
відкритий
12
вересня
2003
року.
Автор
-
скульптор
Микола
Можаєв,
заслужений
художник
України,
лауреат
російської
премії
ім.
Шолохова.
Співавтори
-
художник
Віктор
Горбулін,
архітектор
М.
Поздняков.
Встановлений
на
піднятті
над
річкою
Сіверський
Донець
поряд
з
автомобільною
трасою.
Загальна
висота
скульптурної
композиції
-
25
м
(15
складає
горб-п'єдестал)
довжина
-
40
м.
Вага
-
близько
50
т.
Композицію
складають
головний
герой
"Слова
о
полку
Ігоревом"
на
бойовому
коні
і
його
дружина
із
стягами.
(прим.
ред.)
Перетнувши
міст,
заглибилися
в
ліс,
йдучи
на
схід
по
берегу
у
бік
кордону.
Погода
сприяла,
і
хоча
температура
повітря
не
перевищувала
+12
оС,
світило
сонце,
і
йти
було
дуже
легко.
Уздовж
річки
ми
пройшли
близько
трьох-чотирьох
кілометрів,
біля
соснової
посадки
на
березі
зробили
привал.
Місця
досить
фотогенічні:
річка,
соснові
і
березові
посадки.
Немає
сміття,
немає
людей...
Далі
йшли
на
південь,
трохи
заблукали,
орієнтуючись
по
карті
та
лініям
електропередач,
але
покладаючись
більш
на
інтуїцію,
дуже
круто
узяли
в
цьому
напрямку.
Місця
неходжені,
багато
дерев,
що
повалились
і
впали
у
воду,
судячи
з
усього,
місцевість
часто
затопляється.
Погода
псувалася,
накрапував
дрібний
дощ.
Узявши
напрям
на
північ,
ми
вийшли
до
невеликого
озерця
(є
на
карті),
бачили
декілька
козуль,
які
поскакали
від
нас
в
ліс.
Як
вийшли
до
оз.
Богунне,
наштовхнулись
на
якогось
суб'єкта
в
моторному
човні,
який
намагався
довести,
що
озеро
приватне,
але
був
дружно
посланий
на
інший
берег
і
ще
далі.
Почався
серйозний
дощ,
і
ми
повернулися
в
ліс.
Вирішили
повертатися
на
захід.
Погода
змінювалась
кожні
дві
хвилини.
У
місці
другого
привалу,
біля
заболоченого
озерця,
наприклад,
світило
сонце
і
йшов
сніг.
Фантастичне
видовище!
Привал,
як
завжди,
складався
зі
смажених
на
вогнищі
напівфабрикатів
і
коронного
блюда
-
запеченої
у
фользі
картоплі
із
салом.
Запивалося
це
все
перцівкою,
якою
було
в
самий
раз,
щоб
з
відмінним
настроєм
повернутися
берегом
Дінця
до
моста
і
піднятися
до
зупинки
поряд
з
пам'ятником
князеві
Ігорю
Святославовичеві.
|