Ансамбль Покровського монастиря
Час заснування:
1725 р.
Засновник:
єпископ Єпифаній Тихорський
Графік роботи:
цілодобово
Місце розташування:
м. Харків
На замітку:
Щонеділі можна відвідати службу в Покровському монастирі.
Монастир на карті:
Покровський собор — найстаріше кам'яне спорудження міста Харкова, був збудований в 1689 р. Храм було збудовано на березі річки Лопань і мав важливе значення для населення Харкова та був важливою одиницею міста.
До ансамблю монастиря належать усі церковні споруди, які розміщені на території, Успенський собор та Покровський монастир. Весь ансамбль охороняв не лише душі людей, але й мав оборонну фукнцію. Навколо монастиря було побудовано дерев'яне укріплення, своєрідна фортеця, яку згодом називали «старе місто».
Храм було освячено в 1689 р. митрополитом Авраамієм на свято Покрови, звідки і пішла назва монастиря. Велика увага приділялась розвитку комплексу та будівництву храмів. Перші храми були побудовані виключно з дерева. В кінці XVII ст. наступає розквіт архітектурної діяльності. Продовжується розбудова головного храму — Покровського манастиря. Храм набуває вигляду двох-поверхової будівлі, що складається з трьох частин та об'єднана дзвінницею. На першому поверсі знаходилась Трьохсвятительска церква, а на другому — літня, Покровська. Покровська церква побудована в стилі українського барокко. Світла, простора, з великою кількістю вікон, заполоняє світлом та теплом вашу душу. Нижня частина храму, на жаль, зазнала великих руйнувать і зараз закрита від людських очей. Храм зазнав значних перебудов за всю історію. Особливо після 1727 року, коли став кафедральним собором. Із зміною правління змінювались і архітектурні вподобання. В кінці XIX ст. на території була збудована нова церква — Озерянська. Церква була в російському стилі, та збудована на кошти з пожертвувань. Церква освячена на честь Озерянської ікони Святої Матері.
Чудотворна ікона Озерянської Святої Матері відома далеко за межами монастиря. Існує легенда про появу ікони. Ніби-то влітку селянин з села Озерянка вийшов косити траву. Під час помаху косою він почув людський стогін. Нахилившись — побачив в траві свічку, що стояла напроти розрізаної навпіл ікони. Селянин взяв свічку та дві частини ікони, приніс додому, та поставив біля інших ікон. Вранці чоловік, на своє здивування, побачив, що дві частини ікони з'єднались, і було видно лише невеликий слід від розрізу. Після цього ікону було передано до церкви як чудотвірну і вона ще з'являлась в багатьох неймовірних історіях.
Комплекс є не лише архітектурною пам'яткою України, але й центром науки і освіти. На території монастиря відкрився перший харківський навчальний заклад — Харківський колегіум. Саме в цьому навчальному закладі викладав видатний філософ Сковорода. При колегіумі було створено першу бібліотеку. 
Стрімкий розвиток освіти при монастирі посприяв створенню Харкіського університету в 1805 році. Важливу роль відіграв перший Святитель Харьківської Єпархії — єпископ Христофор. В колегіумі навчались не лише молоді люди з духовенства, але й дворяни, купці і звичайні селяни. Тут вивчали граматику, латинську та грецьку мову, філософію, богословство, поезію, риторику і співи. Згодом, за наказом Катерини II до предметів додали французьку та німецьку мову, історію, географію, фізику, математику, механіку, геометрію, малювання. Мешканці монастиря брали активну участь не лише в розвитку колегіуму, але й веденні монастирського господарства (утримували земельні угіддя, млин). Монастир досягав як духовного так і матеріального розвитку.
Монастир є також місцем погребіння видатних людей. Тут знаходиться сімейний склеп роду Квіток, звідки родом відомий письменник Квітка-Основ'яненко. Там поховано династію полковників Захаржевських та донського отамана, графа Орлова-Денисова. Під церквою розміщена особлива усипальня, в якій хоронили Харківських Владик.
В цій усипальні почивають святі мощі Святого Метелія (Леонтовича), що був архієпископом Харківським та Архирським. Багато віруючих відвідали усипальню справедливого та люблячого архієпископа. В 1978 році Мелетій був канонізований, і його ім'я було внесене в списки всеросійських святих.
Окрім святой ікони в монастині є й інші святині. На престолі Покровського храму була встановлена позолочена гробниця у вигляді ротонди. Під гробницею розміщено домовину Господа. Також в монастирі зберігаються старовинні Євангелія (XVII — XVIII ст.), оздоблені сріблом та дивовижними медальйонами, ювелірної роботи. Великою цінністю та надбанням став хрест з мощами Святих Печерських угодників, нарізний кипарисовий хрест та безліч інших святих реліквій, які стали історією.
Монастир розвивався та розростався. Проте в радянські роки був зачиненим, а саме в 1922р. З монастиря було зроблено антирелігійний музей, , згодом — історичний, а після Великої Вітчизняної війни приміщення монастиря використовувались як склади. Монахів виселяли за межі храму, майно грабували. Та не всі монахи залишили монастир. В 2000 році, під час розкопок, під стінами Озерянського храму було знайдено залишки розстріляних монахів. Імена монахів не відомі, проте, зараз, вони поховані в алтарі храму.
Майно було не лише розграбоване, але й багато важливих та унікальний реліквій було знищено. Лише в 1990 році вдалося відновити монастир. Важливу роль у відновленні відіграв Владика Нікодим, який добився того, що понастирю повернули всі споруди, так ансамбль монастиря знову було об'єднано. Цього ж року Покровський монастир було освячено.
З того часу проводяться реставраційні роботи, та роботи по відновленню зруйнованого після Великої Вітчизняної війни, та після недбалого ставлення Радянської влади до святинь. Відновлюють храм не лише монахи, що проживають зараз на територію комплексу, але й селяни. На даний час, Озерянська церква повністю відреставрована, і відкрита для огляду. Покровський храм теж відреставровано. Його намагаються наповнити унікальними цінностями, які були розгублені протягом довгого та складного часу.
На території храму відкрита духовна Семінарія. В 2000 році Семінарія була освячена Владикою Нікодимом і з того часу у ній проводяться заняття. Семінарія діє до нашого часу, ректором якої і зараз залишається Митрополит Нікодим. На території монастиря з'явилась резиденція Митрополита та Єпархіальне управління.
Вдалось повернути багато святих та унікальних реліквій, які допомагають в вірі не лише монахам, але й багатьом людям, які відвідують монастир в пошуках душевного затишку та спокою.
Домініканський монастир святого Миколая у Кам'янець-Подільському →
Монастир Братів Менших Капуцинів у Вінниці →
Полтавський Хрестовоздвиженський монастир →
