Свято-Успенська Почаївська лавра
Заснована:
1527 р.
Засновники:
монахи Києво-Печерської обителі Антоній і Феодосій
Графік роботи:
щоденно, початок богослужінь о 06:00
Місце розташування:
Тернопільська область
Кременецький р-н, м. Почаїв, вул. Возз‘єднання, 8
тел.: (03546) 6-12-18
На замітку:
на території монастиря є готель
Лавра на карті:
Вперше монастир на Почаївській горі згадується в середині 15 століття, а за деякими джерелами його заснували в 1527 році. За припущеннями його засновники ченці Києво-Печерського монастиря Антоній і Феодосій, які переховувались через гоніння. Спочатку це був тільки печерний монастир, який з часом обзаводиться великим архітектурним комплексом, який зайняв весь пагорб біля річки Іква. Тут є не тільки культові храмові споруди, а й оборонні будівлі.
Почаїв мав досить багату обитель, і це приваблювало татарські набіги, але він вистояв навіть коли потрапив в облогу, захищаючи в своїх стінах ще і жителів навколишніх сіл і всю братію.
Нинішній комплекс почав формуватися завдяки Василю Потоцькому, який перебудував церкву Святої Трійці (1768), спорудив нову церкву Св. Варвари (1774), почав зводити домінанту комплексу — собор Успіння Пресвятої Богородиці.
Собор мав статус греко-католицької церкви навіть після 1795 року, коли Почаїв увійшов до складу Російської імперії, але в 1830-31 роках почалися гоніння і монастир був переданий православному греко-російському духовенству. У 1833 році, вже як православний храм, Почаївський монастир отримує звання Лаври. Це означає, що з'явилися нові паломники, і відповідно була не мала добудова.
Під час двох світових воєн Лавра значно постраждала, як і інші християнські святині. Знову на повну силу засяяв вогонь лампадок святині в 1990 році, коли зі зміною влади, змінилося і ставлення до релігії. Ця Лавра стала другою за значимістю святинею в Україні (після Києво-Печерської Лаври).
Собор Успіння Пресвятої Богородиці — центральна будівля комплексу, його створювали архітектори Гофман і Полейовський. Внутрішню масляну розпис починав ще львівський художник Лука Долинський, але завершили її тільки в кінці 19 століття. Зовнішнє оздоблення собору досить пишного характеру, що підкреслює його верховенство над іншими спорудами.
Але привертає людей сюди не архітектура, а сама святість цього місця. Тут є цілюща вода, джерело якої в відбитку правої ноги Богородиці під золотим ковчегом. Вона дарує здоров'я стражденним, які п'ють її. Крім того, тут покояться мощі святих.
Також тут є ікона Божої Матері в золотому вінку, яка визнана папою — чудотворною, вона не раз дарувала змученим порятунок, як духовний, так і тілесний.
