Володимирський собор у Києві
Початок будівництва:
1862 р.
Архітектор:
Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв
Графік роботи:
щоденно, початок богослужінь о 06:00
Місце розташування:
Київська область
м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 20
На замітку:
належить до УПЦ КП
Собор на карті:
На честь великого київського князя Володимира 15 липня 1862 року почали зводити Собор в місті Київ. Для нього вибрали класичний для архітектури тих часів стиль, тобто старовізантійський. Сам інтер'єр храму створювали дуже відомі художники, як Михайло Врубель і Віктор Васнєцов. Митрополит Філарет запропонував побудувати собор на честь князя, і приурочити це до дев’ятисотліття Хрещення Русі.
Коли проект будівництва був офіційно затверджений царем на нього почали збирати кошти і за сім років зібрали близько ста тисяч рублів. Кром того, для такого благого діла мільйон цеглин пожертвувала Києво-Печерська лавра, яка мала свій цегельний завод. Але коштів все одно було мало, через це початковий проект трохи спростили та скоротили кількість куполів. Саме тому будівництво почали так пізно.
Будівництво не просто пізно почали, воно й тривало не мало — цілих 34 роки. Це сталося через те, що споруда дала тріщини в ході робіт, що змусило призупинити на кілька років будівництво. Проект знову трохи переробили, і за новий відповідав Володимир Ніколаєв, з яким собор і був завершений в 1882 році.
Внутрішнє оздоблення храму також тривало ще багато років, для його створення залучили великих художників, таких як Михайло Врубель і Віктор Васнєцов. Крім того, для того щоб прикрасити інтер'єр мозаїкою, спеціально запрошувалися майстри з Венеції. Але найбільше зробив Васнецов, він створив 30 окремих фігур і 15 цілих композицій. Також, його руці належать розписи головного нефа собору, де не тільки євангельські сюжети, але й масштабні історичні події, наприклад, хрещення киян, хрещення князя Володимира і багато портретів великих людей.
У 1929 році, в силу пануючого режиму, собор повинен був віддати «на індустріалізацію» всі свої дзвони. А в 1941 році тут сталося майже диво, адже німецькі сапери витягли з підвалів десятки кілограмів тротилу і врятували собор. З 1992 року — це головний храм УПЦ КП.