Мехмед
III (26 травня 1568 - 22 грудня 1603) - 13-й османський султан,
спадкоємець Мурада III.
Вступив на престол у 1595 і відразу ж стративв 19 своїх братів,
побоюючись змови з їх боку; той же страх став причиною введення
Мехмедом ганебного звичаю не давати царевичам брати участь у керуванні
державою за життя батька (як це робилося доти), а тримати їхній
взаперті в сералі, у павільйоні "Кафес" ("клітка").
Успіхи австрийців на Дунаї викликали в Константинополеві повстання
народу і яничарів. На настійну вимогу великого візира і шейх уль-іслама
Мехмед III у 1596 рушив з військом в Угорщину, здобув перемогу при
Крестеші, але не зумів нею скористатися і повернувся в Константинополь
до свого зніженого життя.
В азіатських областях, захоплених у персів, відбувалися повстання,
туди ж вторгалися і перси. Внутрішнє керування було розладнано,
також як і керування військами. З правління Мехмеда III починається
занепад Османської імперії.
Розпусний і кровожерливий Мехмед III (особливо жорстоко переслідував
християн) проте любив літературу і поезію, якими займався і сам.
|
