| | | | | | | Піщаний
Круг та його мешканці | | Автор:
Роман Маленков | | | | "Завод
Канського". Колись тут була пивоварня | | | | Вулиця
Піщаний Круг | | | | Типова
для Піщаного Круга архітектура | | | | Без
коментарів | | | | "Йдіть
хлопчики. Щоб я вам дорогу з пустим відром не переходила" |  | | Це
теж мешканець Піщаного Круга | | | | "А
що це ви тут фотографуєте?" | | | | А
це нетипова для Піщаного Круга архітектура | | | | |
До туристичних перлин України місто Березань, що в Баришівському районі
Київської області, на відміну від однойменного острова в Чорному морі,
не відноситься. Нудний рівнинний рельєф, ставок, дві церкви, десяток
"п'ятиповерхівок" та, майже, 3 тис. га одноманітної приватної
забудови. Є в місті промислові підприємства, серед яких найвідоміші
ВАТ "Березаньпродтовари" (мінеральна вода "Березанська")
та ТОВ "Белла-Центр" (предмети жіночої гігієни "Белла"),
але ці об'єкти не є туристичними. Єдиним туристичним об'єктом Березані
вважається краєзнавчий музей. Правда є ще у Березані досить цікава
споруда, яку народ називає "заводом Канського". Цей об'єкт
заслуговує на увагу. Є ще пам'ятний знак про те, що "на цьому
місці сидів Тарас Шевченко" (чи щось схоже на те), адже відомо
що Шевченко у Березані написав "Розриту могилу"…
В цілому Березань схожа на сотні інших провінційних містечок України,
але наша розповідь не про неї, а про її невеличку частинку - вулицю
Піщаний Круг.
Вулиця
Піщаний Круг розташована метрах в п'ятистах від межі суцільної забудови
Березані (фактично межі міста). Незважаючи на назву вулиця зовсім
не кругла. Дальнім краєм вона упирається в ліс, а з боків її оточують
поля.
Офіційно вулиця Піщаний Круг вважається частиною Березані, а отже
її жителі можуть сміливо називати себе міщанами. Але це лише офіційно.
Насправді ж, назвати цю вулицю міською язик не повертається.
Зо два десятки будинків, з яких лише кілька цегляних, розташовані
з одного боку ґрунтової дороги. Третина будівель знаходиться в
дуже поганому стані. Є напівзруйновані покинуті хати. На вулиці
немає автомобілів, крім того, на відміну від більшості березанських
вулиць, вона не газифікована. Чи не єдиною ознакою цивілізації
на Піщаному Крузі є лінія електропередач.
Піщаний Круг нагадує глухий хутір, особливо взимку. В цьому ми
пересвідчились під час нашої останньої мандрівки.
Початком нашого шляху можна вважати "завод Канського"
- височезну споруду, яка в ХІХ столітті була броварнею. Ще рік
назад споруда стояла запущеною і потихеньку руйнувалась, зараз
же на ній триває реконструкція. З якою метою реконструюють будівлю,
яка не вважається пам'ятником архітектури - невідомо навіть місцевим
жителям.
На шляху до Піщаного Круга ми проминули великий комплекс свиноферм.
Я думав, що він давно не працює. Але їдкий запах засвідчив,
що комплекс досить життєздатний. В кількох сотнях метрів за
фермами починалася вулиця, дорога до якої була вкрита товстим
шаром снігу. На ній не було жодного людського сліду.
Пам'ятаєте хатку, в якій жив мультиплікаційний герой - троль
Шрек - приблизно такою ж була перша хата Піщаного Круга. Деякий
час ми думали-гадали чи живе хтось у хаті, але тільки я навів
об'єктив фотоапарата на хату, як з неї вийшла жінка, дещо схожа
на того ж Шрека.
- Що це ви тут фотографуєте? - суворо запитала вона.
- А що не можна?
- Канєшно не можна.
В мене промайнула думка, що жінка остерігається якихось
наслідків зйомки.
- Та не переживайте тітонько. Нічого вам не буде.
- Як це так не буде.
Відчуваючи неприємності, після вибачень, ми попрямували
далі. Наступні хати були не набагато кращі за попередню.
Деякі з них вже руйнувались. Але зустрілись нам на шляху
два цегляних будинки, один з яких було оточено цегляним
муром. Поряд з іншим цегляним будинком, який навіть
претендував на деяку архітектурну довершеність, нас
зустріла старенька бабуся.
- Проходьте хлопчики, щоб я з пустим відром дорогу
вам не переходила. А чиї ви? Щось не впізнаю.
- Та ми не місцеві.
Помітивши нашу зацікавленість симпатичним будиночком
бабуся запитала:
- А може ви хату шукаєте, так ось ця продається.
Тут сама баба живе. А дочка у Березані.
На останньому будинку вулиці було причеплено табличку
з номером 28. Можливо, на вулиці було й справді
28 будинків, але мені здалося що значно менше.
Мабуть, колись їх і було 28, але з плином часу
частина зруйнувалась. Руйнація триває і зараз.
Піщаний Круг не має майбутнього. Без газу, без
дороги, між лісом і свинарником. Більшість мешканців,
що населяють Піщаний Круг - люди пенсійного, або
передпенсійного віку, а це ще зменшує перспективи
подальшого існування вулиці - для майбутнього потрібна
молодь… Пройде деякий час, впадуть глиняні мазанки
і Піщаний Круг зникне.
Але можливо я не правий. Можливо, прийдуть на
вулицю трудівники-фермери, яким вона видасться
райським куточком. І вулиця заживе іншим, новим
життям. А можливо відбудеться демографічний вибух
у Березані, місто розростеться і поглине Піщаний
Круг… Все це лише припущення…
Вечоріло, з коминів повалив дим, запахло вугіллям.
Ми повертались. Піщаний Круг виправдав наші надії
- хутір на межі міста. А скільки їх таких в Україні?
Тисячі. Кілька років тому я щось подібне бачив
не де-небудь, а в самій столиці. Поряд із славнозвісним
Андріївським узвозом стояли напівзруйновані дерев'яно-глиняні
будинки, які виконували функцію громадських туалетів
для захмелілих від пива тінейджерів.
| | |
