Кравчик головач

Кравчик-головач

Фотогалерея

Автор Роман Маленков

Нора кравчика головача

Самка

Самець

В сільському господарстві цей жук вважається шкідником. Він пошкоджує багато різних польових культур, а на виноградній лозі обгризає бруньки, зрізує молоді пагони та листки. Але одночасно самці цього жука є одними з найфотогенічніших істот в нашій фауні.

"Що за дивний гнойовик?" - подумав я, розглядаючи чорного жука, який з льоту врізався у стінку невеличкого кар'єра, і зараз намагався перевернутись зі спини на живіт. "Лапи ніби-то довші як в гнойовика, груди більш розвинуті, щелепи більші а тіло не має синьо-зеленого відблиску". Загудівши, поряд впав ще один. "Ого. То їх тут багато".

Біля стежини, що вела до кар'єру, я помітив велику кількість невеликих нірок до сантиметра в діаметрі. Розкопавши одну з них, я знайшов такого ж жука, але трохи більшого. З-під щелеп у нього стирчали великі ікла. "Та це ж кравчик". Я зрозумів, що спочатку я розглядав самок цього жука, яких людині далекій від ентомології дуже важко відрізнити від звичайного гнойовика. А ось самці відрізняються. Раніше я багато читав про цих польових шкідників, але бачити їх не доводилося.

Навколо, у ріденькій ще травичці, проглядалась велика кількість нірок кравчика. Мене охопив азарт дослідника, і я кілька годин провів, досліджуючи ці нірки та поведінку жуків, які шурхотіли у траві тягнучи до нірок шматочки м'якої трави.

Самки, коли я ставив їх на землю, намагались, з дивовижною, як для такого, на перший погляд, незграбного жука, спритністю, утекти і заховатись у нору. А ось самці вели себе трохи по іншому. Коли я торкався самця пальцем або паличкою, він широко розчепірював щелепи, високо піднімаючи їх угору. Мабуть, намагався злякати мене. Через деякий час, переконаний, що захід йому вдався він тікав, від гріха подалі. Але я знову торкався до нього і знову він повторював свою бойову стійку. Навіть щипався, але зовсім не боляче.

В нірках у кравчиків лежали купки м'яких частинок трави - корм для майбутнього потомства. Причому нірки самок були порівняно глибокими і розгалуженими. Деякі мали до тридцяти-сорока сантиметрів у глибину (хоча науковці стверджують що вони можуть досягати у глибину 80-100 см, але на Черкащині, де я проводив свої дослідження, таких глибоких нір не було). Від центрального тунелю відходило по три-чотири бічних, що кінчались розширеною кулеподібною камерою й були наповнені травою. В цих камерах самка повинна була відкладати яйця.

Нірки самців мали ширший хід, але були зовсім неглибокими (10-15 см). В кінці нори сидів самець та ліниво жував шматочок трави. Це були тимчасові нори самців-холостяків. Через деякий час, коли самець знайде собі самку, вони мали значно заглибитись і перетворитись на такі ж як у самок. На нори для потомства, в яких самки повинні були залишитись, для оберігання яєць та майбутніх личинок. Самці ж, на літо копали собі нові глибокі нори, що повинні були уберегти їх від палючого сонця.

Латинська назва кравчика (кравчика-головача) Lethrus apterus. Він відноситься до підродини Землериїв (Geotrupinae) родини Пластинчатовусих (Scarabaeidae). На відміну від своїх близьких родичів - гнойовиків та копрів, він харчується не екскрементами травоїдних тварин, а травою. В Україні кравчики мешкають в межах південного лісостепу та степу.

Кравчик має велику голову, а у самця цього жука під щелепами довгі іклоподібні відростки. Відростки використовуються у шлюбних іграх та для залякування суперників і ворогів. Надкрили кравчика дуже короткі а ноги довгі і сильні.

Навесні жуки (і самці і самки) риють у землі нірки. З боків нори робиться декілька відгалужень (осередків), в які самка відкладає досить великі (6-8 мм) яйця (8-11, максимум 20 яєць). Осередки наповнюються утрамбованими зеленими частинками рослин (рослини заготовлюють обидві статі) і нірка знову закопується. Після цього частина жуків відмирає, а частина залишається у норах і в стані діапаузи знаходиться до наступної весни.

Заготовлюючи корм для потомства, жуки дуже шкодять полям, городам, пасовищам та, особливо, виноградникам. Вони згризають бруньки, листя, молоді пагони та сходи. Один жук за день може зрізати 10 пагонів винограду. Дуже страждають від кравчиків просапні сільськогосподарські культури: кукурудза та соняшник.

В закритих норах заготовлений утрамбований корм починає бродить, обробляється грибками та бактеріями і поступово перетворюється у своєрідний силос. Саме цим силосом харчуються личинки жуків, які досить швидко розвиваються і вже через три тижні окулюються, а ще через 10 - 12 днів з лялечок виходять жуки. Молоді жуки проводять у лялечковій камері кінець літа, осінь і зиму, і лише навесні вилазять на поверхню.