| | | Київський
укріпрайон | | | | Присвячується нашим
дідам і прадідам, що героїчно обороняли Київ в 1941 році | | | | | Автор:
Андрій Волков | | | | | | Дот
№ 511 |  | | Дот
№ 179 | | Укріпрайони
західного кордону Впродовж
1929-1941 років уздовж західного кордону СРСР будувалися укріпрайони.
Укріпрайон - це смуга місцевості, обладнана системою довготривалих і польових
фортифікаційних споруд, підготовлена для тривалої оборони спеціально призначеними
військами у взаємодії із загальновійськовими частинами і з'єднаннями.
Укріпрайони повинні були прикрити основні стратегічні напрями і стримати
ворога до підходу і розгортання основних сил Червоної Армії.
На території України вздовж старого державного кордону СРСР (до 1939 року)
в 1929-1939 рр. були побудовані: Ізяславський, Кам'янець-Подільський,
Коростеньський, Летичівський, Новоград-Волинський, Могилів-Ямпільський,
Остропільський, Проскуровський, Старокостянтинівський і Шепетівський укріпрайони.
Крім того, навколо Києва під першим номером (УР-1) був побудований однойменний
укріпрайон. Всі вищеперелічені укріпрайони входили до складу так званої
"Лінії Сталіна". У свою чергу, в 1939-1941 роках уздовж нового
державного кордону було побудовано шість укріпрайонів: Володимир-Волинський,
Любомльський, Перемишлянський, Рава-Руський, Струмилівський і Чернівецький,
які ще називають "Лінією Молотова".
Всі укріпрайони мали різну кількість оборонних споруд, протяжність
по фронту і глибину. Так, наприклад, могутній Коростеньський УР з 455
довготривалими оборонними спорудами мав протяжність по фронту - 185
км. і глибину 1-2 км. За кожним УР закріплювалися кулеметні батальйони,
які в довоєнний час несли службу з охорони дотів, а у військовий -
складали гарнізони довготривалих оборонних споруд...Читати
далі | | | |
