Маршрут: Лютіж-Гута Межигірська Свою розповідь
почну з опорного пункту "Гута Межигірська", до дотів якого
ми зробили 3 поїздки в різний час. Район між р. Ірпінь на заході, трасою
Іванків-Київ на сході і дорогою між населеними пунктами Гута Межигірська
(далі - Гута) і Лютіж, мені знайомий давно по "вилазкам" за
грибами. Цікаво, що знаходячись, як я потім зрозумів, всього в кількох
кроках від добре замаскованих в лісі дотів, я навіть не здогадувався
про їх існування.
Пройшовши кілометра 3 від Лютіжа по дорозі на Гуту, зліва легко знайти
зруйнований кулеметний дот (№ 565). Кількість амбразур (швидше за все
- 3) складно визначити. Всякому, хто побачить цю довготривалу вогняну
точку, вона запам'ятається хіба що величезною кількістю сміття, очевидно
привезеного жителями довколишніх сіл. Руїни наступного об'єкту КиУР
(дот № 551) зростають перед нами прямо в центрі села Гута Межигірська.
Побачивши, що ми фотографуємо його, декілька місцевих жителів з розумінням
хитають головами і діляться знаннями про те, що розібрати його на будівельні
матеріали практично неможливо.
На околиці Гути насилу знаходимо добре замаскований (вписаний й підошву
тераси) дот (№ 553), побудований за індивідуальним проектом. Довготривала
вогнева точка колись була командно-спостережним пунктом 161 окремого
кулеметного батальйону. До наших днів добре зберігся двохамбразурний
кулеметний каземат, потрапити в який можна через запасний напівзасипаний
колодязеподібний лаз. Пересуватися всередині можна тільки рачки, причому
ризикуючи порізатися битим склом. Основний вхід колись знаходився
на вершині пагорба у зруйнованій командно-спостережній споруді з двома
броньованими баштами. Башти спостереження і кулеметний каземат з'єднувалися
між собою вертикальною штольнею і галереєю. Сьогодні вони частково
засипані, і можна пройти тільки метрів 15 галереї, яка в одному місці
погрожує зруйнуватись. У доті добре збереглися оббиті залізом двері,
заслінки на амбразурах і дерев'яні елементи кулеметних станків. З
того місця, де сьогодні знаходяться руїни командного пункту, відкривається
прекрасний краєвид меліорованої заплави Ірпеня.
Наступний дот (№554) знаходиться приблизно у 800-х метрах на північ
від околиці Гути Межигірської. У лісі добре простежується лінія окопів,
що оперізує зручну для оборони висотку та часто перетинається ярами.
Дот є одним з двох порівняно добре збережених артилерійських напівкапонірів
КиУР. На жаль, з внутрішнього оснащення уціліло не багато. Можна
побачити артезіанську свердловину, двері, що самотньо лежать перед
дотом, та інші дрібні деталі.
У 400 метрах на північ від артилерійського доту можна побачити одноповерховий
кулеметний трьохамбразурний дот, що добре зберігся (№ 555). Довготривала
вогнева точка знаходиться в мальовничому і, що важливо, добре прорідженому
лісі, з прекрасним виглядом на заплаву Ірпеня. Невідомими людьми
він був пофарбований в зелений колір. Крім того, відновлено ходи
сполучення біля доту. З внутрішнього оснащення доту запам'яталася
вентиляційна труба, на жаль, без запірної кришки.
У 700 метрах північніше і на захід від доту № 555 знаходяться два
повністю зруйнованих (швидше за все нашими відступаючими військами)
кулеметних доти. Перший дот (№556) запам'ятався викладеними на
шматку бетонної стіни іржавими і, мабуть, не потрібними для шукачів
знахідками. Поглянувши на дот № 564, можна уявити, якої страшної
сили був вибух, що зруйнував його. Один з фрагментів доту, який
важить не менше тонни, знаходиться на відстані метрів двадцяти
від нього. Немов на згадку про героїчні події тих днів, біля доту
в травні квітне сон-трава.
Остання з оглянутих в опорному пункті "мала" довготривала
вогнева точка знаходиться приблизно в кілометрі південніше села
Демидів біля лінії електропередач. Трьохамбразурний кулеметний
дот, на відміну від інших довготривалих споруд опорного пункту,
що збереглися у хорошому стані, має один бойовий каземат, тобто
всі три кулемети знаходяться в одному приміщенні...Читати
далі
