| | Достеменно невідомо причин
нападу Русі на Візантію, яка мала найкращу в тогочасному світі армію.
Сучасні історики гадають, що візантійська сторона викликала напад
на Константинополь, порушивши умови договору з Аскольдом, насамперед
про сплату імперією Русі щорічної данини й надання пільг руським купцям
у Константинополі й інших містах. Мабуть, візантійці вирішили скористатись
з серйозного, як вони гадали, послаблення Київської держави внаслідок
тривалої і виснажливої діяльності по об'єднанню союзів племен. Угорська
хроніка Аноніма (ХІІІ ст.) свідчить, що в кінці ІХ століття Русь змушена
була сплатити одноразову данину уграм, чиї незліченні племена пройшли
повз Київ. Але візантійці прорахувались - Русь виявилась міцнішою
ніж вони гадали. | | |  | | "Крилаті
кораблі" Олега Віщого (малюнок з літопису) |
Візантійська імперія переживала тоді не кращі часи: посилився тиск
арабів на її малоазіатські володіння, а всередині країни вибухнув
заколот під керівництвом Андроніка Дуки. Олег, через вивідувачів,
знав про ситуацію у Константинополі. Він уклав союз проти імперії
з Болгарським царством. Цар Сімеон, тогочасний болгарський правитель,
пообіцяв пропустити через свої володіння суходільну частину руського
війська.
Назбиравши велику армію та добре підготувавшись, Олег вирушив у
похід. Його суходільна армія наблизилась до мурів Константинополя
в той час як флот підійшов до входу у бухту Золотий Ріг, що була
морськими воротами міста. На протилежних берегах бухти, у найвужчому
місці стояли дві башти, поміж якими у разі небезпеки натягувався
залізний ланцюг, що перекривав вхід до неї. Загорода ця була дуже
міцною - розбити її було практично неможливо.
Греки, перед флотом Олега, відразу ж зачинили бухту, але уявіть
собі їхнє здивування, коли вони побачили ворожі кораблі практично
у місті, за ланцюгом. Це сталося завдяки хитрощам Олега. Ось як
пише Нестор: "Звелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити
на них кораблі. І з попутним вітром здійняли вони вітрила і пішли
з боку поля до міста".
| | | | Напад
на Константинополь (малюнок з літопису) | Елементарні знання з механіки дають змогу
зрозуміти неможливість руху суходолом навіть легких кораблів використовуючи
лише вітрила. Тільки для того, щоб зрушити їх з місця довелося
б впрягати у кожне судно кілька пар волів чи коней або велику
кількість людей. Так і чинили слов'яни, коли тягли волоком на
котках свої ладді суходолом між річками або в обхід порогів. Саме
так ратники Олега і перемістили флот в обхід ланцюга.
Поява кораблів Олега в Золотому Розі означала повну облогу: руське
військо оточило Константинополь і з суші, і з моря. Греки змушені
були вдатись до мирних переговорів. Прислані імператором посли
сказали: "Не губи міста, дамо тобі данини скільки забажаєш".
За тим же літописом Олег "наказав" імператору Леону
(Леву VI) та його брату-співправителю Олександру дати по 12 гривень
срібла на кожну ладдю. Таким чином, Олегове військо отримало
викуп у розмірі 24 тисячі гривень - величезну для того часу суму.
| | | | | | Олег
грабує греків (малюнок з літопису) | Вміло проведена військова кампанія принесла
Русі важливу перемогу й вигідні умови союзної угоди. Візантія
зобов'язалася платити Києву данину. За це Олег і його наступники
мали надавати імперії постійну військову допомогу. Спочатку,
в тому ж 907 році, була укладена попередня коротка русько-візантійська
угода, а згодом, 911 року, - підписано докладний союзний договір.
Саме після походу на Константинополь прозвав народ Олега віщим
(чаклуном, чарівником). Люди вірили, що Олег мав незвичайні
здібності та надлюдську силу.
Після 911 року руські літописці "згубили" Олега.
Смерть Олега є майже цілковитою таємницею. Нестор датує її
912 роком, а Новгородський літопис - 922. Новгородський літописець
повідомляє, що князь загинув, коли "ходив за море",
але не вказує за яке саме. Можливо за Чорне? Ця версія має
непрямі підтвердження з одного хозарського документа кінця
Х століття про невідомий нашим | | | | | | Греки
несуть подарунки Олегу Віщому (малюнок з літопису) | літописцям похід руського війська на
Константинополь. Це джерело сповіщає, що князя Хельгу (Олега)
розгромили хозари й примусили його здійснити морський похід
під Царгород. Похід закінчився невдачею - візантійці спалили
флот Олега "грецьким вогнем", сам же князь втік до
Персії де і загинув.
Арабський географ та історик Ал-Масуді, що жив у першій половині
Х століття, сповіщає, що якісь руси на 500 кораблях (цифра,
мабуть, дуже перебільшена) попливли угору Доном, волоком перетягли
ладді на Волгу, спустилися до її гирла і попливли Каспійським
морем на південь, вздовж західного узбережжя Закавказзя. Ал-Масуді
та інші арабські автори, яким також був відомий каспійський
похід Олега, стверджують, що руси зіткнулись з ворогом (найвірогідніше,
з персами) і майже всі загинули. Мабуть, тоді загинув і Олег.
Цей похід знавці творчості Ал-Масуді датують 912-913 роками.
Отож можна припустити, що Олег загинув
у Прикаспії. Проте давньоруським літописцям це не було відомо.
Зате "Повість временних літ" містить легенду про
смерть князя від укусу змії, яка виповзла із черепа колись
улюбленого Олегом коня. Ще раніше князь питав у волхвів:
"Від чого я помру?" І мовив йому один чудесник:
"Від коня твого улюбленого". Сказав Олег тоді:
"Ніколи не сяду на нього і не побачу його більше".
Звелів годувати князь коня, а через п'ять років спитав конюхів:
"Де кінь мій, якого наказав я годувати і берегти".
Ті відповіли: "Помер". Промовив тоді князь: "Неправду
кажуть волхви: кінь помер, а я живий". Поїхав Олег на
те місце де лежали голі кістки коня. Посміявся і мовив: "Чи
від цього черепа смерть мені прийняти?" "І наступив
він ногою на череп, - свідчить літописець, - і виповзла з
черепа змія, і вжалила його в ногу. І від того розхворівся
і помер він".
Нестор подає легенду без дати, одразу після передачі змісту
русько-візантійської угоди 911 року. Твір Пушкіна "Песнь
о вещем Олеге" в поетичній формі переказує цю легенду.
Смерть Олега від укусу змії коротко описана і в Новгородському
літописі.
Фольклористи, що досліджували легенду про смерть Олега,
встановили її залежність від древньої ісландської саги
про Орвара-Одда, який також загинув від власного коня.
Так елемент варязької саги потрапив до руського літопису.
Хоча не виключено, що поштовхом до створення легенди ддійсно
стала смерть князя від укусу змії. Але вірогідніше все
це пояснюється вірою народу в те, що Олег був віщим здолала
його доля, фатум, сильніший за будь-яку людську силу. Чаклун,
котрий напророчив князю смерть від коня, був лише знаряддям
у руках невблаганної долі. Саме так, за народними уявленнями,
і мав померти Олег Віщий, - а не скласти буйну голову у
битві, що відбувались тоді майже безперервно і вважались
буденною справою. | Попередня
сторінка | При написанні статті
використано матеріали:
Котляр М.Ф. Полководці Давньої Русі. - К.: вид-во "Україна",
1991.
Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Київ - Львів: 1913. | | | | Карта
земель східних слов'ян у ІХ - Х століттях | |
