| | | У
верхів'ях Чорної Тиси | | Автори:
Роман Маленков, Олег Година | | |  | | Чорна
Тиса |  |  | Витоки
Чорної Тиси
Пам’ятні знаки біля витоків Чорної Тиси: український (зверху) та
угорський. Угорський стоїть на кілька десятків метрів вище від
українського, ніби-то над витоком, але встановлено його на сотню
років раніше, за часів Австро-Угорської імперії. Відповідно напис
на камені зроблено німецькою мовою. |  | Пояс
чагарників на Братківському хребті
Домінуючим видом в чагарниковому поясі цієї частини Карпат є ялівець.
Зарослі його здалеку нагадують старий потертий килим. Серед ялівцю
зустрічаються острови непролазних хащ гірської сосни. Подекуди
трапляються ялинки, яким дуже тяжко виживати в таких природних
умовах. | | | | *Братківський
хребет входить до групи Привододільних (Внутрішніх) Горган і є пд.-сх.
їх відрогом. Розчленований верхів’ями річок Чорної Тиси та Бистриці
Надвірнянської. Місцеве населення часто називає хребет просто -
Горган. | | | *Свидовець
Гірський хребет у пд.-сх. частині Українських Карпат. Простягається
між долинами річок Тересви та Чорної Тиси. Найвища вершина - гора
Близниця (1883 м). В межах басейну Чорної Тиси розташовані хребти
Свидовецький та Апшинецький системи хребта Свидовець. | | | | *Фліш
- потужна серія морських осадових гірських порід, переважно уламкового
походження. Вирізняється ритмічним чергуванням кількох літологічних
різновидів шарів. | | | *Селі.
Грязьові або грязьокам'яні потоки, які виникають в горах внаслідок
різкого паводку, викликаного інтенсивними зливами або бурхливим
сніготаненням. | | | | *Вивітрювання
- процес руйнування й хімічної зміни гірських порід під впливом
температури, хімічної та механічної дії атмосфери, води й організмів.
| | | | *Морена
(франц. “moraine”) - відклади накопичені безпосередньо льодовиками
при їх русі і виорюванні ложа; за складом дуже різноманітні, невідсортовані,
містять гальки та брили з льодовиковими шрамами та поліровкою. | | | *Кари
Кар (нім. “kar” - цирк) - чашеподібне заглиблення у верхній частині
гір, яке утворюється під впливом діяльності льодовиків, сніжників,
морозного вивітрювання. | | | | *Стара
Австрійська дорога.
Була збудована урядом Австро-Угорщини у XIX столітті для військових
цілей. Визначається інженерно-технічною довершеністю та високою
стійкістю до несприятливих природних умов. І у наш час є однією
з кращих доріг в басейні Чорної Тиси. | | Рахівський
район розташований у східній частині Закарпатської області. Його північна
та східна частини врізаються у саме серце Українських Карпат - найвищої
гірської системи країни. На півночі району, між потужними хребтами Свидовець
та Горган, бере свій початок Чорна Тиса - головний виток однієї з найбільших
та найнепередбачуваніших приток Дунаю - Тиси.
Джерело,
яке дає початок Чорній Тисі, крапельками просочується крізь товщу гірської
породи. Кількома метрами нижче воно перетворюється на pвучкий пінистий
струмок, що швидко скочується вниз, торуючи собі дорогу поміж камінням.
З кожною сотнею метрів струмок стає більш поважним і вже за кілька кілометрів
від витоку перетворюється на невелику гірську річку, яка мандруючи донизу
Карпатськими схилами приймає в свої обійми безліч інших річок і струмків.
Повноводні гірські потоки наповнюють Чорну Тису прозорою холодною водою,
яка не має рівних за смаком. Після злив вода в потоках мутніє, інколи
стає рудою. Розбурхані дощами струмки піднімають рівень Чорної Тиси,
й вона з нестримною силою несеться вниз у долину.
Навесні, коли тануть сніги у горах, рівень води може сягати критичної
відмітки. Розгнівана ріка тоді руйнує все на своєму шляху: зносить
мости, змиває дороги та будівлі, вивертає величезні флішеві* брили.
Схили долини Чорної Тиси вкриті густими ялиновими лісами. Стрункі
дерева у висоту сягають 30 метрів і вище. Особливо великі вікові смереки
збереглись у межах Апшинецького гідрологічного заказника, створеного
у верхів'ях ріки. Поряд із смерекою можна натрапити на ялицю, бук,
граб та, навіть, на тис ягідний, якому Тиса завдячує своєю назвою.
В чагарниковому поясі, який лежить вище лісового, панують стланники.
Найбільші ареали має ялівець, зарості якого здалеку схожі на темний
густий ліс, островами поширені непролазні хащі гірської сосни, інколи
зустрічається вільха зелена. Серед чагарничків найбільш розповсюдженими
є чорниця, яка зустрічається майже всюди, брусниця, лохина.
Альпійські луки, що займають найвищі ділянки гір, нагадують м'який
пухнастий килим, на який так і хочеться вкластись. Це царство найменших
форм чагарників, злаково-різнотравних формацій, осок, мохів та лишайників.
Величезна кількість тварин, пташок та комах живуть в лісах та на
луках басейну Чорної Тиси. Для цієї місцевості є характерним поєднання
видів тайгового та альпійського комплексів.
Пташине царство вирізняється багатством видового складу. Особливої
уваги заслуговують карпатський глухар, тетерук, рябчик, які полюбляють
найвищі лісові ділянки. Серед пернатих хижаків зустрічаються яструб,
довгохвоста неясить та ін.
Ця місцевість дає притулок великій кількості копитних. Звичайними
тут є дика свиня, сліди якої часто можна зустріти на піщаних ділянках
біля водопоїв, та граціозна швидконога козуля. Досить поширеним
є благородний олень (карпатський різновид), який вирізняється
значною величиною рогів. З хижаків слід відмітити вовка, рись,
дикого лісового кота, борсука. Інколи, хоча все рідше і рідше,
трапляються сліди найбільшого хижака України - бурого ведмедя,
який залишився зараз лише в Карпатах.
В гарний сонячний день на лісовій галявині можна зіткнутись з
гадюкою, яка є тут досить поширеним видом. Дуже екзотично виглядає
п'ятниста саламандра, шкіра якої отруйна. Цього плазуна інколи
можна зустріти неподалік від потічків, переважно у дощову погоду.
Комашиний світ цієї місцевості вирізняється відносно незначним
видовим різноманіттям, хоча, в цілому, комах досить багато.
Поширеними є жуки (жужелиці, листоїди, пластинчастовусі та ін.),
на луках багато метеликів.
Якщо піднятись понад кронами красунь смерек, то можна побачити
вершини навколишніх хребтів - Свидовця та Горгана. Хребти ці
зовсім не схожі один на одного. Горган - це типове антиклінальне
утворення, що з'явилось внаслідок піднімання рухомої ділянки
земної кори. Свидовець є велетенським насувом; північно-східний
його схил переважно крутий та урвистий, тоді як південно-західний
- пологий.
В часи останнього зледеніння на вершинах хребтів лежали білі
шапки льодовиків, які лишили по собі багату спадщину - кари*,
виорані річкові долини, моренні відклади*. Особливо помітною
давньольодовикова діяльність є на Свидовці.
Рельєфоутворюючі процеси відбуваються на хребтах безперервно:
вивітрювання руйнує й подрібнює гірську породу, а гравітаційні
процеси зумовлюють її переміщення униз по схилу, повноводні
гірські водні потоки підхоплюють уламковий матеріал й несуть
вниз у долину. Рясні опади зумовлюють постійну високу інтенсивність
флювіальних та ерозійних процесів, тому долини річок та струмків
постійно переформовуються. Кліматичні умови сприяють виникненню
селів, які час від часу пожвавлюють буття схилів своєю шаленою
хаотичною енергією. Зимою з гір нерідко сходять лавини, проробляючи
собі лотки для швидкісного спуску.
Не останню роль у формуванні рельєфу басейну Чорної Тиси
відіграла людина, яка постійно вирубувала ліс на схилах,
сприяючи розвитку флювіальних, ерозійних та гравітаційних
процесів. Більшість науковців
вважає, що саме люди винні у катастрофічних наслідках весняних
повеней 1998 та 2001 років, адже через надмірні вирубки
сильно оголились від лісу вершини та схили, на яких після
раптових потеплінь не було чому затримувати сніг. Він танув
з величезною швидкістю, наповнюючи водні потоки. У верхів'ях
Чорної Тиси в роки катастрофічних повеней було зруйновано
усі мости та дороги. Розбурхана ріка змела все, що стало
на її шляху. В річкових долинах також відбулись грандіозні
зміни, сліди яких можна буде бачити ще дуже довго. Можливо
саме в такий спосіб природа мстить за шкоду, яку люди заподіюють
їй з року в рік...Читати
далі | |
