Парк "Олександрія"

Довгий час родина Браницьких користувалась особливим ставленням до себе цариці Катерини ІІ і зиму проводила у Петербурзі, при царському дворі. Весною і влітку Браницькі жили в своїх українських маєтках. Улюбленим місцем їх перебування була Біла Церква. 1784 року графиня Олександра Василівна отримала цей маєток, що приносив до 60 тисяч рублів прибутку на рік, від чоловіка у дарунок.

Вірогідно дитинство, проведене серед неймовірних красот парків Петродворця та Царського Села, надихнули Браницьку на створення чогось подібного у своїй резиденції. Як наслідок, у 1788 році на західній околиці Білої Церкви розпочалося будівництво парка "Олександрія".

В 90-х роках ХVІІІ століття до міста приїхав відомий французький архітектор-паркобудівник Мюффо, який і став автором генерального плану парка. Основним стилем "Олександрії" став модний на той час англійський, або ландшафтний.

На території парку "Олександрія" було споруджено літню резиденцію родини Браницьких та багато інших архітектурних споруд: Царський павільйон, в якому жили гості Браницьких - члени царської сім'ї, Танцювальний павільйон, колонада "Луна", павільйон "Ротонда", "Руїни", "Китайський місток" тощо. Прикрашено було парк бронзовими і мармуровими скульптурами, вазами, декоративними композиціями з великих брил та штучних земляних підвищень.

До середини XIX століття "Олександрія" перетворилася в один з найпрекрасніших пейзажних парків України, якому були властиві елементи романтизму та сентименталізму. З Північної Америки та Західної Європи у парк звозились рідкісні екзотичні рослини. В глибоких балках було споруджено каскади ставків, наповнених чистою джерельною водою, водоспади та фонтани. Із ставками пов'язана цікава легенда про те, як Браницькі наказали засадити береги отруйними рослинами, щоб вберегти ставки від вилову риби, яким інколи промишляли селяни.

До 1861 року було впорядковано центральну та східну частини парку, але відміна кріпосного права та неможливість використання дармової праці кріпаків зупинили подальший його розвиток.

Під час громадянської війни "Олександрія" зазнала великих втрат - було частково або повністю зруйновано більшість архітектурних споруд. З парку вивезли багато скульптур, значної шкоди завдали насадженням. Ще один удар парк пережив під час Другої Світової війни - було пошкоджено значну частину дерев, ще більше постраждали будівлі.

1955 року в АН УРСР почалося створення проекту реставрації та розвитку парку. Проект передбачав два етапи робіт: перший - відновлення алейно-дорожної мережі та усіх вцілілих архітектурних споруд; другий - цілісне художнє ландшафтне оформлення території парку.

Роботи в парку велись постійно до 90-х років. Останнє десятиліття ХХ століття в економічному плані було дуже скрутним для "Олександрії" , але зараз ситуація почала потихеньку змінюватись - відновились реставраційні роботи, почали з'являтись нові скульптурні зображення, повернулись лебеді .

При вході в "Олександрію" відвідувачів зустрічають погруддя Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна. Поети бували в парку (подейкують що тут Пушкін написав частину своєї "Полтави"). На південь від головного входу розкинулася Сонячна галявина - частина Нового парку, який є однією з тих ландшафтних ділянок, що були освоєні у повоєнний час. Він має площу 7 га. Це великий відкритий простір з нерівномірно розміщеними деревними та чагарниковими рослинами.

Ввійшовши в "Олександрію" відвідувачі зупиняються, стурбовані розгалуженням численних алей, і міркують куди прямувати далі. Загальна протяжність дорожно-алейної мережі парку понад 20 км, для того щоб пройти усіма алеями та стежками, уважно оглядаючи ландшафти, що примикають до них, знадобиться не один день. Від головного входу углиб веде Головна алея, яка упирається в місце, де колись стояв палац Браницьких - "Дідинець". Від нього в різні боки відходять дрібніші алеї.

Центром парку є Велика галявина - рівна з невеликим ухилом до Росі територія площею 10 га. На ній височіють окремі вікові дерева та невеликі їх групи, розміщені настільки вдало, що з будь-якого боку галявини погляду відкривається неповторна краса і велич численних краєвидів. Система алей сполучає галявину з усіма ділянками та головними архітектурними спорудами парку. Пейзажні картини Великої галявини пов'язані головним чином з річкою Рось та колонадою "Луна". Колонада "Луна" входить в композиційне ядро найвизначніших пам'яток парку. Побудована вона у вигляді давньогрецьких амфітеатрів. Напівциркулярна галерея замикається двома об'ємними ризалитами. Ефектний вигляд колонади доповнюється її унікальними акустичними властивостями.

На південному сході Великої галявини височать руїни якогось палацу. Це одна з найоригінальніших архітектурних споруд "Олександрії" - "Руїни". Вона двоярусна. Нижній ярус виконує роль підпірної стінки греблі Лазневого ставка, а верхній, виконаний у вигляді великого будинку без даху, височіє на греблі. З-під "Руїн" витікає водоспад, а неподалік, на острові "Мрії", б'є фонтан. Всередині споруди влаштовано оглядовий майданчик, з якого відкриваються прекрасні краєвиди Лазневого ставка на півночі та Росі на півдні.

Неподалік від колонади "Луна" на греблі Лебединого ставка знаходиться "Китайський місток" - легка ажурна бесідка із своєрідно вигнутою крівлею, створена в дусі архітектури Південно-Східної Азії.

Прямуючи від великої галявини на північний захід можна потрапити у діброву. Її площа 48 га. Деревостани основного масиву цієї ділянки парку (43 га) представлені дубами 200-річного, а інколи й більш старшого віку. На південь від діброви розташовано адміністративний корпус та музей парку. Вони займають будинок садівника - єдину господарську споруду, що залишилася в "Олександрії" з кінця ХVІІІ століття.

Мандруючи парком, відвідувачі звертають увагу на ставки, що надають йому особливої краси та неповторності. Ставки розташовані каскадами у трьох великих балках, які зливаються з долиною Росі. Гладь водної поверхні з лебедями та дикими качками, неймовірна затишність узбережних балкових ландшафтів, дзюрчання струмків та гуркіт водоспадів створюють незабутнє враження.

Західну ділянку "Олександрії" почали впорядковувати у другій половині минулого століття. В часи Браницьких ця територія залишилася неосвоєною і виконувала роль зони для полювання. Тут було влаштовано звіринець і фазанник, які до наших днів не збереглися.

Західна частина парку відокремлена від центральної та східної довгою балкою з каскадом із чотирьох ставків. Її композиційним центром є Горіхова галявина, але найбільш ефектною ділянкою відвідувачі вважають Палієву гору. Таку назву має край великого виступу верхньої тераси парку, утвореного двома глибокими балками. Виступ обривається до Росі крутим кам'янистим схилом, висота якого 20-25 метрів. На горі споруджено пам'ятний знак війську Палія та проглядаються залишки земляних укріплень, споруджених його козаками. На краю виступу влаштовано оглядовий майданчик, з якого відкривається казковий вид на річку Рось. Сухий південний схил Палієвої гори - ділянка реліктової справжньої степової рослинності, такої рідкісної в наш час.

Дендропарк "Олександрія" займає площу 201,5 га і є найбільшим в Україні. На його території зростає понад 600 видів та форм деревної та чагарникової рослинності, а також близько 700 видів трав'яних рослин. Нефахівцю ці цифри мало про що кажуть, але хочемо вас завірити, що це дуже і дуже багато. Зараз парк не в ідеальному стані (позначилася криза 90-х років), але будемо сподіватись, що це тимчасове явище.

Можна дуже довго розповідати про різноманіття архітектурних пам'яток та скульптурних зображень "Олександрії", про неповторність та красу її ландшафтів, але краще хоч раз поїхати та побачити. Незабутні враження гарантуємо.