| | | Біла
Церква. Cпоруди. | | | | Церква
та монастир святої рівноапостольної Марії Магдалини. Єдиною
культовою спорудою, зведеною за межами історичного центру Білої Церкви,
є церква святої Марії Магдалини. Вона була споруджена в 1843 році на
кошти Владислава Ксаверійовича Браницького. Будівля храму зведена у
класичному стилі, однокупольна, в плані хрестоподібна, чотиристовпна.
Дзвіниця прибудована прямо до церкви. Вхід оформлений портиком. Архітектор
та художники, які розписували церкву невідомі.
З 1934 до 1942 року церква була закрита. В 1942 році, в період гітлерівської
окупації, богослужіння було відновлено і відтоді тут постійно діючий
православний храм. В 90-х роках ХХ століття поряд із церквою збудовано
каплицю, а у 2001 році почали зводити великий жіночий монастир. Зараз
монастир діє, але будівництво ще не завершено. Цікавим фактом є те,
що ця споруда не включена до реєстру пам'ятників архітектури та містобудування
загальнодержавного значення. Можливо причиною є те, що в період коли
складався реєстр, вона була діючим храмом. | 
| | | Костьол
святого Іоанна Хрестителя В
1789 році Ксаверій Браницький виділив кошти на будівництво кам'яного
костьола на Замковій горі, на місці, де в старовину була латинська
каплиця для польського гарнізону. З невідомих причин будівництво затяглось
і було завершене лише у 1812 році.
В плані будівлі лежить традиційний, для католиків, латинський хрест.
Східна частина хреста завершується напівкруглою апсидою, по кутках
західної частини розміщені башти. Одна з них має годинник з двома
дзвонами, в іншій розміщено шість дзвонів.
Двоярусну будівлю костьолу увінчує склепіння сферичної форми. Висота
споруди 27 м, ширина - 24,5 м, довжина - 35 м.
Інтер'єр костьолу прикрашений орнаментальним ліпленням італійських
майстрів. Ліплення коштувало замовникам дорожче ніж сама споруда.
Підлогу вимощено різнокольоровими мармуровими плитами. Костьол розписано
монументальним живописом (автори невідомі). Костьол був сімейною усипальницею
католицької гілки Браницьких, мав 3,5 тисячі парафіян. В 1930 році
храм було закрито. Відновили богослужіння у часи німецької окупації
(тут же був німецький цвинтар). В 1944 році костьол знову закрили.
В 50-60 роки він служив спочатку лекційним залом, потім складом. 1964
року в костьолі провели реставраційні роботи. Нині в будівлі розташовано
обласний зал камерної та органної музики. У вихідні дні відбувається
богослужіння. | | | |  | | | | | | | Преображенський
собор було збудовано у 1833-1839 роках в дворі напівзруйнованої
Микільської церкви. Замовниця - Олександра Браницька була похована
15 серпня 1839 року в неосвяченому приділі Олександра Невського, не
доживши до завершення будівництва.
Храм було споруджено у класичному стилі. Його висота 40 метрів. Інтер’єр
був розписаний монументальним олійним живописом, який не зберігся до
наших днів.
Собор мав багате начиння. Однією з реліквій стала “Таємна вечеря”,
вишита золотом на малиновому тлі датована ХVст. Також у соборі зберігалася
багата колекція стародруків ХVІІ ст.
В 1933 році собор перестав функціонувати. До Великої Вітчизняної війни
в ньому знаходився Державний міський архів. В 1941 році склепіння собору
було зруйноване прямим попаданням бомби. У повоєнні роки церковна служба
відновилась і велась до 1961 року. В 1956 році Преображенський собор
було занесено в список пам’яток архітектури, тоді ж розпочався ремонт
споруди під час якого під штукатуркою поховали настінні розписи.
В 1989 році собор було передано церковній общині. |  | | | | Церква
Святого Миколая Вціліла
південна частина найстарішої культової споруди, з тих що збереглися,
у Білій Церкві - невеличка Микільська церква закладена гетьманом України
Іваном Мазепою в 1706 році, як початковий штрих до великого незавершеного
архітектурного комплексу. Ця маленька "церквушка" в свій
час виявилась хранилищем багатьох скарбів православ'я. | | | |
